Гомілко, Ольга2024-07-112024-07-112023Гомілко О. Є. Деколонізація української культури: політика воук чи національне пробудження? / Ольга Гомілко // Філософська думка. - 2023. - № 3. – С. 49-58. - https://doi.org/10.15407/fd2023.03.0492522-93382522-9346https://doi.org/10.15407/fd2023.03.049https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/30439The article is devoted to the decolonization of Ukrainian culture as an important factor of nationbuilding in the European perspective. At the same time, decolonization is a current trend in Western academic thought, which is embodied in social activism, in particular, in the wok movement and the culture of abolition. Postcolonial studies has become an intellectual battleground. These studies draw a new front line in the culture wars. Rethinking Western culture in light of its imperial expansionist past defines the goal of decolonization. However, the tendency towards the politicization of vouk and the culture of cancellation. carries the risks of undermining the basic values of Western culture - freedom of thought and the rule of law, while the decolonization of Ukrainian culture has a different purpose. Unlike cultural decolonization in Western countries, cultural decolonization in Ukraine is aimed at legitimizing modern European values (Lisbon Agreement, 2007) by overcoming the "Russian-oriented" (Eurasian) tradition of thinking. Identifying the authentic contents of Ukrainian culture and refuting its imperial-Soviet interpretations is one of the main tasks of the decolonization of Ukrainian culture. The article offers a comparative analysis of Ukrainian and Western versions of cultural decolonization in order to avoid uncritical borrowings and ignoring the peculiarities of the Ukrainian context. The successful decolonization of Ukrainian culture requires the development of its 1) concept, 2) methods of theoretical substantiation, and 3) methods of practical implementation. The article states that the decolonization of Ukrainian culture becomes possible if its research strategies are deprived of colonial influences, which reveal indications of the imperial and Soviet scientific paradigm of social and humanitarian knowledge. The key concepts of the research are referring to the works of Nigel Giggar (2023), Douglas Murray (2022), Linda Martin Alcoff (2023), Jonh Darwin (2009), Kwasi Kwarteng (2013), Yaroslav Hrytsak (2022), Serhii Plokhii (2021, 2023), Timothy D. Snyder (2017, 2918) and others.Cтаттю присвячено деколонізації української культури як важливого чинника націотворення в європейській перспективі. Водночас деколонізація є актуальним трендом у західній академічній думці, котрий втілюється в соціальній активності, зокрема в русі воук та куль турі скасування. Постколоніальні дослідження стали полем інтелектуальної битви. Ці дослідження проводять нову лінію фронту в культурних війнах. Переосмислення західної культури у світлі її імперського експансіоністського минулого визначає мету деколонізації. Однак тенденція до політизації руху воук та культури скасування містить ризики розхитування базових цінностей західної культури — свободи думки та верховенства права, тоді як деколонізація української культури має інше призначення. На відміну від культурної деколонізації в західних країнах, культурна деколонізація в Україні спрямована на легітимацію сучасних єв ропейських цінностей (Лісабонська угода 2007 р.) шляхом подолання "російськоорієнтованої" (євразійської) традиції мислення. Виявлення автентичних змістів української культури та спростування її імперськорадянських тлумачень — одне з головних завдань деколонізації української культури. У статті запропоновано порівняльний аналіз української та західної версій деколонізації культури з метою уникнення некритичних запозичень та ігнорування особливостей українського контексту. Для успішної деколонізації української культури потрібне розроблення її 1) концепції, 2) методів теоретичного обґрунтування та 3) способів практичного втілення. У статті йдеться про те, що деколонізація української культури вможливлюється за умови позбавлення її дослідницьких стратегій колоніальних впливів, котрі виявляють ознаки імперської та радянської наукової парадигми соціального та гуманітарного знання. Ключові поняття пропонованої статті стосуються праць Найджела Ґіґара (2023), Дуґласа Мюрея (2022), Лінди Мартин Алкоф (2023), Джона Дарвіна (2009), Квасі Квартенґа (2013), Ярослава Грицака (2022), Сергія Плохія (2021, 2023), Тимоті Д. Снайдера (2017, 2918) та ін.ukдеколонізація культуриекстрактивізмконтексткультура скасуванняметодологія деколонізаціїнаціональний колоніалізмполітика воукстаттяdecolonization of cultureextractivismcontextthe culture of cancellationmethodology of decolonizationnational colonialismpolitics of woke-upArticle