Брюховецька, Лариса2024-06-102024-06-102007Брюховецька Л. І. Іван Миколайчук - Емір Кустуріца. Мистецькі перетини / Лариса Брюховецька // Кіно-Театр. - 2007. - № 4. - С. 27-30.1562-3238https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/29708Життя як диво протистоїть смерті і знищенню, які є загрозою внаслідок воєн, конфліктів, конфронтацій. Ця ідея єднає двох великих художників - її втілював Іван Миколайчук, її продовжує втілювати сьогодні Емір Кустуріца. Еміру Кустуріці поталанило більше, ніж Миколайчукові. Його країна дозволила здобути йому міжнародну славу, посилала його фільми на кінофестивалі за кордон. А коли в його отчому краї розгорнулася ескалація війни, він переїхав до Франції. Кустуріца залишив свої країну, але не творчість. 1981-й - це рік, коли в Україні кіно поетичне, брутально звинувачене в неіснуючих гріхах, уже було остаточно знищене. Його провідний носій і лицар, геніальний актор, сценарист і режисер Іван Миколайчук, зняв "Пізню осінь" і мав багато задумів і бажання знімати, але жити йому залишилося недовго. Його готові сценарії "Небилиці про Івана" (написаний 1983 року) й "Острів сліз" (передбачалась спільна українсько-французька постановка) так і залишилися нереалізованими. У серпні 1987 року Миколайчука не стало, й усі шанувальники його таланту в Україні оплакували його відхід як нічим не заміниму втрату для українського кіно.uk"Пам’ятаєш ти Доллі Белл?""Вавилон XX""Така пізня, така тепла осінь""Андеграунд"Микола МащенкоМарічка МиколайчукГенрік ЗелінськийМіклош ЯнчоСергій ПараджановстаттяArticle