Тесленко, Ігор2023-12-052023-12-052023Тесленко І. А. "Працьовитий і невтомний" Василь Германович - співак і слуга чотирьох поколінь князів з Острога / Тесленко І. А. // Наукові записки НаУКМА. Історичні науки. - 2023. - Т. 6. - С. 26-35. - https://doi.org/10.18523/2617-3417.2023.6.26-352617-34172663-0249https://doi.org/10.18523/2617-3417.2023.6.26-35https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/27477Scholars, including music historians, have long been interested in the cultural centers of early modern Ukraine-Rus’. One of these centers located in Ostroh (Volhynian palatinate of the Polish-Lithuanian Commonwealth) existed in the last third of the sixteenth and first half of the seventeenth centuries. Ostroh was famous not only for its mighty fortress, a printing house, the intellectuals circle, and the Slavic-Greek-Latin Academy but also for its "singing school," which introduced a co-called "Ostroh tune." It is not known for certain when the school was founded and by whom, and in general, very little informa-tion has been preserved about the musicians and singers who lived in the city during this "classical pe-riod." This article aims to fill in some gaps and introduce new biographical material related to Vasyl Hermanovych († 1626), who was a court singer of the voivode of Kyiv Prince Vasyl-Kostiantyn Ostrozkyi (1526–1608) and served to several generations of his descendants. Until now, information about Vasyl Hermanovych was limited to mentioning him as Vasyl Spivak in a document of 1621. Thanks to the dis-covery of other manuscripts, including his will, it has become possible to significantly expand our knowl-edge about the singer. The article considers the origin of Vasyl Hermanovych and reconstructs his family ties, the conditions of his service, and material support. A particular focus is on the last wishes of the singer, who asked to be buried in the Derman Holy Trinity Monastery and bequeathed all his property to his wife and a close relative, whom he specified as a "grandson" in his will. Vasyl Hermanovych’s will is published in the appendix to the article.Культурні осередки ранньомодерної України-Русі віддавна приваблюють увагу дослідників, зокрема істориків музики. Один із таких осередків в останній третині XVI — першій половині XVII століття був у волинському Острозі. Місто славилося не тільки своїми величною резиденцією, друкарнею, інтелектуальним гуртком і слов’яно-греко-латинською академією, а й "вокальною школою", продуктом якої був так званий острозький напів. Хто і коли створив школу — достеменно невідомо, та й загалом інформації про музикантів і співаків, які у цей "класичний період" проживали в місті, виявлено надзвичайно мало. Ця стаття покликана заповнити прогалину і ввести в науковий обіг біографічний матеріал, дотичний Василя Германовича († 1626), який був придворним співаком київського воєводи князя Василя-Костянтина Острозького (1526–1608) і служив кільком поколінням його нащадків. Дотеперішні відомості про цю постать обмежувалися фіксацією його імені ("Василь Співак") у документі 1621 р. Завдяки віднайденню інших рукописних джерел, насамперед заповіту майстра, вдалося суттєво розширити дані про нього. У статті порушено питання походження і складу родини Василя Германовича, умов його служби та матеріального забезпечення. Окремий наголос у роботі зроблено на останніх розпорядженнях співака, який волів бути похований у Дерманському Святотроїцькому монастирі і передав усе своє майно дружині та близькому родичу, названому в заповіті його "внуком". Цей унікальний документ опубліковано у додатку до статті.ukспівакимузикантидвірклієнтелакнязі ОстрозькістаттяSingersmusicianscourtclienteleDukes of OstrohArticle