Менжулін, Вадим2012-03-232012-03-232008Менжулін В. І. Біографія лектора та ідея університету (сучасна гуманітаристика на шляху до самовизначення) (науковий фейлетон) / Вадим Менжулін // Докса: зб. наук. праць з філософії та філології. - 2008. - Вип.13. Сміх та серйозність. Множинність видів та взаємин. - Одеса: ОНУ ім. І. І. Мечникова, 2008.– С. 249-258.https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/1362Гуманітарні науки - тиха ніша, в якій переховуються розумні, начитані, але дещо непристосовані до повсякденності люди. Гуманітарії є надто культурними, витонченими, надто інтелігентними. Отже, їм важко на щось розраховувати у жорсткому змаганні за реальні життєві бонуси. Однак, з іншого боку, на відміну від фізиків чи хіміків, вони шалених грошей на лабораторії не вимагають. Читають собі книжки, пишуть рецензії, проводять якісь семінари... Так (або приблизно так) думає про нас решта людськості. У свою чергу, ми, гуманітарії, зовсім не проти цю ілюзію підтримувати. Дуже зручно: ніхто нами всерйоз не цікавиться, отже ніхто й не заважає нам гратися у наші власні ігри - у постмодернізм та постструктуралізм, феміністичну критику та гендерні дослідження, постколоніальні студії та мультикультуралізм, психоаналіз та біоетику. Однак, час від часу серед нас з'являються провокатори, такі, наприклад, як американський горе-письменник Джеймс Хайнс (James Hynes).ukНельсон ГумбольдтДжеймс ХайнссамовизначеннягуманітаристикастаттяArticle