Matsuki, YoshioBidyuk, Petro2022-07-232022-07-232022Matsuki Y. The proof of hypothesis regarding distortion of time and space using the nuclear fusion model / Y. Matsuki, P. I. Bidyuk // System Research and Information Technologies. - 2022. - Vol. 2022, Issue 1. - P. 37-49. - https://doi.org/10.20535/SRIT.2308-8893.2022.1.031681-6048https://doi.org/10.20535/SRIT.2308-8893.2022.1.03https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/23480The study is dedicated to modern topic: the analysis of conditions that lead to distortion of the time and space coordinates which results from the general theory of relativity. The main goal of this research is to prove the hypothesis regarding distortion of time and space using nuclear fusion model. For this purpose the simulation instrument is used to imitate a moving proton that hits an electron of a hydrogen atom. The methodology of simulation is based upon calculation of the probabilities of elastic scattering and charge exchange of a proton with a target electron. The distortion is modeled by the functions that relate time and space logarithmically for distorted time and exponentially for distorted space. Such geometry construction is described by the Schrödinger equation using the electron wave function. Then the probability of charge exchange is calculated as the squared coefficient of this wave function in the negative side of the geometry that is divided by the sum of the squared coefficients of all the terms of the equation. Thus, the calculation result shows that the calculated probability of the charge exchange is high when the time and space are not distorted. However, when time and space are distorted it decreases, and the probability of elastic scattering is growing. The achieved result also indicates that the discrete energy levels of electrons in hydrogen atoms shift when the distortion of time and space occurs in the nuclear fusion.Дослідження присвячено сучасній тематиці: аналізу умов, які призводять до спотворення координат часу і простору, — явища, що є наслідком загальної теорії відносності, тобто коли час і простір стають взаємозалежними. Для аналізу використано інструментарій імітаційного моделювання з метою імітації руху протона, який вдаряє електрон атома водню. Методологія моделювання ґрунтується на обчисленні ймовірностей пружного розсіювання і обміну зарядами протона та цільового електрона. Таке спотворення моделюється функціями, які зв’язують логарифмічно координати часу і простору у випадку спотворення часу і експоненційно у випадку спотворення простору. Геометрію цієї взаємодії описано рівнянням Шредінгера з використанням хвильової функції електрона. Імовірність обміну зарядом обчислено діленням квадрата коефіцієнта хвильової функції на суму квадратів коефіцієнтів усіх членів рівняння. Результати розрахунків показують: імовірність обміну зарядом висока, якщо час і простір не мають відхилень, але коли час і простір спотворюються, вона зменшується і збільшується ймовірність пружного розсіювання. Отриманий результат свідчить про те, що дискретні рівні енергії електронів атомів водню зміщуються у випадку, коли у процесі ядерного синтезу виникає спотворення часу і простору.Исследование посвящено современной тематике: анализу условий, которые приводят к искажению координат времени и пространства — явления, что является следствием общей теории относительности, т.е. когда время и пространство стают взаимно зависимыми. Для анализа использовано инструментарий имитационного моделирования с целью имитации движения протона, который ударяет электрон атома водорода. Методология моделирования основывается на вычислении вероятностей упругого рассеяния и обмена зарядами протона и целевого электрона. Такое искажение моделируется функциями, которые связывают логарифмически координаты времени и пространства в случае искажения времени и экспоненциально в случае искажения пространства. Геометрия этого взаимодействия описана уравнением Шредингера с использованием волновой функции электрона. Вероятность обмена зарядом вычислена делением квадрата коэффициента волновой функции на сумму квадратов коэффициентов всех членов уравнения. Результаты расчетов показывают, что вероятность обмена зарядом высока, если время и пространство не имеют отклонений, а если время и пространство искажаются, то она уменьшается и увеличивается вероятность упругого рассеяния. Полученный результат свидетельствует о том, что дискретные уровни энергии электронов атомов водорода смещаются в случае, когда в процессе ядерного синтеза возникает искажение времени и пространства.engeneral theory of relativitynuclear fusiondistortion of time and spacecharge exchangearticleзагальна теорія відносностіядерний синтезспотворення часу і просторуобмін зарядамиобщая теория относительностиядерный синтезискажение времени и пространстваперезарядкаArticle