Капранов, Сергій2024-01-312024-01-312022Капранов С. В. Роль Окакури Тенсіна у розвитку діалогу культур Індії та Японії / С. В. Капранов // Східний світ. - 2022. - № 4. - С. 65-78. - https://doi.org/10.15407/orientw2022.04.0651682-52681608-0599https://doi.org/10.15407/orientw2022.04.065https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/27849The article is devoted to the Indian pages of the biography of the Japanese art scholar Okakura Tenshin (1863–1913). It is an attempt to systematically examine all the main connections of his life and work with Indian culture in order to better understand his place in the dialogue between the cultures of India and Japan at the beginning of the 20th century. Okakura viewed Japanese art in a broad cultural context, in historical connections with China and other countries. Hence his interest in India as the cradle of Buddhism, a teaching that united most of Asia, without which it is impossible to imagine Japanese culture. The structure of the article consists of three circles, in the center of each of which there is a great cultural figure (Swami Vivekananda, Rabindranath Tagore) or a group of such figures (artists of the Bengal school). Each of these circles has its own dominant – religion, literature or art. Okakura Tenshin visited India only twice (in 1902 and 1912), and both times for short periods, and Indian art was not the main topic of his research, but he made a significant contribution to the development of cultural ties between India and Japan. Although India was a colony at the time, these were direct connections, not mediated by the metropolis. Okakura established friendly relations with leading representatives of the Indian intellectual elite – Swami Vivekananda, Rabindranath Tagore, Abanindranath Tagore, Priyambada Devi, Nandalal Bose, etc. On the other hand, Tenshin drew into his orbit a number of Japanese cultural figures, both representatives of the Buddhist clergy (Hori Shitoku, Oda Tokuno) and artists (Yokoyama Taikan, Hishida Shunso, Arai Kanpo, etc.). Among the three dominants we have highlighted, the decisive role belongs to the religious and philosophical teachings of Swami Vivekananda, which prompted Okakura to go to India. However, art received the strongest development. As for literature, it was little involved in this dialogue of cultures, probably because Indian intellectuals and artists did not know Japanese, and the Japanese did not speak Bengali or Hindi.Стаття присвячена індійським сторінкам біографії японського вченого-мистецтвознавця Окакури Тенсіна (1863–1913). Вона є спробою систематично розглянути всі основні зв’язки його життя й творчості з індійською культурою з метою краще зрозуміти його місце в діалозі культур Індії та Японії на початку ХХ ст. Окакура розглядав мистецтво Японії в широкому культурному контексті, в історичних зв’язках з Китаєм та іншими країнами. Звідси походить його інтерес до Індії як колиски буддизму, вчення, що об’єднало більшу частину Азії, без якого неможливо уявити японську культуру. Структура статті складається з трьох кіл, у центрі кожного з яких стоїть постать великого культурного діяча (Свамі Вівекананда, Рабіндранат Таґор) або група таких діячів (митці Бенгальської школи). У кожного з цих кіл є своя домінанта – релігія, література або мистецтво. Окакура Тенсін був в Індії лише двічі (в 1902 та 1912 рр.) і обидва рази недовго, та й індійське мистецтво не було головною темою його досліджень, проте він зробив значний внесок у розбудову культурних зв’язків Індії та Японії. Хоча Індія в той час була колонією, це були безпосередні зв’язки, не опосередковані метрополією. Окакура зав’язав дружні стосунки з провідними представниками індійської інтелектуальної еліти – Свамі Вівеканандою, Рабіндранатом Таґором, Абаніндранатхом Таґором, Пріямбадою Деві, Нандалалом Босом та ін. З другого боку, Тенсін втягнув у свою орбіту деяких японських діячів культури, як представників буддійського духовенства (Хорі Сітоку, Ода Токуно), так і митців (Йокояма Тайкан, Хісіда Сюнсо, Араї Кампо та ін.). Серед виділених нами трьох домінант вирішальна роль належить релігійно-філософському вченню Свамі Вівекананди, яке спонукало Окакуру вирушити до Індії. Проте найсильніший розвиток дістало мистецтво. Що ж до літератури, то вона була мало задіяна в цьому діалозі культур, імовірно, тому, що індійські інтелектуали та митці не знали японської, а японські не володіли бенгалі або гінді.ukяпонсько-індійські зв’язкиіндійська культураяпонська культураОкакура ТенсінСвамі ВівеканандаРабіндранат ТаґорстаттяJapanese-Indian relationsIndian cultureJapanese cultureOkakura TenshinSwami VivekanandaSwami VivekanandaRabindranath TagoreArticle