Рябцев, Геннадій2024-05-032024-05-032024Рябцев Г. Л. Цифрові інструменти стратегічного управління / Геннадій Рябцев // Публічне управління в Україні: історичний досвід та перспективи розвитку : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Київ, 20 лютого 2024 р.) / за заг. ред. Л. Г. Комахи, Н. М. Корчак, Л. В. Гонюкової. - Київ : Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2024. - С. 249-250.https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/29382The purpose of the study is to determine the place of strategizing and its tools in public administration. Based on the results of the study, the following conclusions were made: 1. The prerequisite for the emergence of strategizing is the need to solve complex societal problems that arise as a result of integration processes in the information society. 2. Strategizing techniques (scenario forecasting, foresight, risk management), in contrast to planning techniques, which involve the mandatory determination of expected quantitative indicators, allow to narrow the field of uncertainty, minimize future shocks and reduce possible negative consequences. 3. Cultural, cognitive, managerial, communication and competence barriers prevent the implementation of strategizing. It is necessary to abandon policy-making tied to the election cycle and focused on obtaining quick benefits, and combine forecasting with evidence-based policy making.Матеріали доповіді учасника Всеукраїнської науково-практичної конференції "Публічне управління в Україні: історичний досвід та перспективи розвитку", м. Київ, 20 лютого 2024 р. Потреба у вирішенні все складніших проблем, що постали внаслідок інтеграційних процесів в інформаційному суспільстві, спричинила виникнення стратегічного управління – процесу й технології, за допомогою яких суб’єкт управління впливає на об’єкт із метою досягнення їхніх спільних цілей, неперервно враховуючи зміни в зовнішньому середовищі. Стратегічне управління є застосовним за великої нестабільності й лише часткової прогнозованості змін та є виходом за традиційні рамки заради досягнення складних спільних цілей. Основними інструментами стратегічного управління є сценарне прогнозування, форсайтинг і керування ризиком. На відміну від інструментів планування, що передбачають обов’язкове визначення кількісних показників, такі інструменти дозволяють лише звузити поле невизначеності, мінімізувати несподіванки майбутнього і зменшити негативні наслідки від них.ukрозробка стратегіїстратегічний менеджментдержавне управліннярозробка політики на основі фактівсценарне прогнозуванняфорсайтуправління ризикамиматеріали конференціїstrategizingstrategic managementpublic governanceevidence-based policy-makingscenario forecastingforesightrisk managementConference materials