Чорний, Віктор2022-11-292022-11-292020Чорний В. В. Кому потрібні переклади: труднощі засвоєння чужомовної традиції (на прикладі українського перекладу "Критики практичного розуму" Імануеля Канта) / Віктор Чорний // Філософія освіти. - 2020. - Т. 26, № 2. - C. 130-154. - https://doi.org/10.31874/2309-1606-2020-26-2-102309-1606https://doi.org/10.31874/2309-1606-2020-26-2-10https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/24195У статті здійснено критичний огляд українського перекладу "Критики практичного розуму" І. Канта. Переклади класичних творів мають слугувати не лише засвоєнню усталеної термінології академічною спільнотою, а передовсім уможливлювати продуктивне знайомство з іншомовною традицією для тих, хто мовою ориґіналу не володіє. Переклад філософського тексту має зберігати термінологічну строгість і слідувати букві ориґіналу, але водночас бути продуктом інтерпретації і завжди до певної міри переказом – результатом активної співпраці автора і перекладача. Для того, щоб дати раду застарілому словнику і специфічному авторському мововжитку недостатньо володіти мовою ориґіналу, адже безліч ключових перекладацьких рішень неможливо обґрунтувати без розуміння логіки арґументу. Втім, докладний аналіз демонструє, що цей текст не виконує жодного з поставлених завдань і, попри докладені зусилля, не відповідає ані мінімальним вимогам термінологічної послідовності (на позначення одного німецького терміна часто використано цілу низку українських відповідників), ані букві чи духу ориґінального Кантового тексту, адже містить багато грубих кривотлумачень складних чи амбівалентних конструкцій. Ані грандіозний корпус перекладацьких приміток, ані дещо безсистемне наведення в дужках німецьких відповідників не може зарадити розумінню практичної філософії Канта без достатнього знання німецької мови, що перешкоджає викладанню її в освітніх закладах, її рецепції серед загалу і продуктивним дискусіям.This article offers a critical review of the Ukrainian translation of Immanuel Kant’s Critique of Practical Reason. Translations of classical works should serve a twofold function. They do not only facilitate the adoption of the terminology within the academic community but should first and foremost allow those unacquainted with the language of the original to engage with a foreign philosophical tradition meaningfully. The translation of a philosophical text has to preserve terminological rigidity and strictly follow the letter of the original while simultaneously being a product of interpretation and, to a certain extent, a paraphrase, the result of cooperation between the author and the translator. Decent knowledge of the original language does not suffice to successfully deal with the outdated vocabulary and the peculiarities of authorial language use, as many of the crucial translation decisions cannot be justified without understanding the inner logic of the argument. However, my detailed analysis of terminological patterns and Ukrainian renderings of complex and ambiguous syntactic constructions proves that none of these tasks were achieved here. Unfortunately, despite the efforts, the quality of this translation does not correspond to the standards of consistency and does not reflect the letter and spirit of Kant’s original due to numerous mistakes, misreadings, and distortions. Neither the impressive list of translator’s notes nor the occasional practice of giving German equivalents in the brackets is of any help to the reader in understanding Kane’s practical philosophy unless they already possess sufficient knowledge of the German language. This translation, therefore, cannot be used as teaching material at universities and stands in the way of a wider reception of Kant’s philosophy and productive public discussions.ukперекладтермінологіятлумаченняарґументаціяІмануель Кант"Критика практичного розуму"філософська освітастаттяtranslationterminologyinterpretationargumentationImmanuel KantCritique of Practical Reasonphilosophical educationArticle