Шевчук, Марія2017-12-012017-12-012017Шевчук Марія Сергіївна. Як здобути екранну незалежність. "Незламна" Сергія Мокрицького та "Жива" Тараса Химича / Марія Шевчук // Кіно-Театр. - 2017. - № 6. - C. 14-15.https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/12339Історія не стоїть на місці, видозмінюючи своїм ходом суспільну реальність, людські відносини в ній та самих людей, учасників цього великого експерименту під назвою «життя». Найбільшою подією XX сторіччя стала Друга світова війна - кривава, безжальна, вона перевернула світ з ніг на голову, змушуючи людей звикати до нової реальності. Великі переміни принесла війна зокрема жіноцтву, принесла й небачені раніше винятки: жінок допустили на поле бою. Тому не дивно, що на нинішнє загострення жіночого питання кіно відповіло і продовжує відповідати висвітленням співучасті жіноцтва в житті соціуму та світу. В нашій країні такою відповіддю останнім часом стали дві історико-драматичні стрічки: «Незламна» Сергія Мокрицького (2015) та «Жива» Тараса Химича (2016). В обох - історії жінок, залучених до (на той час) суто чоловічої справи, і хоч ідеологічно обидві перебувають по різні боки фронту (Людмила Павличенко, Незламна, - радянська снайперка, Ганна Попович, Жива, - військова УПА), їхні історії на диво схожі одна на одну. Воєнна стрічка частіше за все містить не просто Постать, а Постать Героїчну, яку протягом сюжету супроводжує не лише світло прожектора, а й гучні фанфари. Саме такими і є «Незламна» та «Жива».ukкіножінкагероїчний образстаттяArticle