Будз, Катерина2024-07-052024-07-052024Будз К. М. Греко-католицьке духовенство під час ліквідації церкви в повоєнній Галичині: проблема ставлення до радянської влади / Катерина Будз // Радянське "я" і радянське "ми" між ідеологією і реальністю = Soviet "I" and Soviet "We" between Ideology and Reality : колективна монографія за підсумками конференції / [заг. ред. Наталії Шліхти ; упоряд. Тетяни Бородіної]. - Київ : Дух і Літера, 2024. - C. 51-60.978-617-8262-21-1https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/30283This chapter addresses the determined struggle of the Crimean Tatars to reclaim their right to return to their homeland following the dismantling of the "special settlements”"regime in 1956. This quest is illustrated through their journeys to Crimea, interactions with local authorities, organized protest demonstrations, and the innovative tactic of occupying public spaces. These actions are presented as examples of non-violent resistance against Soviet authority. The focus is particularly on the protest initiatives undertaken by the Crimean Tatars after the enactment of the Decree of the Presidium of the Supreme Soviet of the USSR on September 5, 1967. These activities unfolded within the urban landscape of Simferopol, the administrative center of the Crimean region. Notably, Crimean Tatars utilized parks and squares situated in the city’s central area for meetings, to voice their protests, and even spend the night.Розділ з колективної монографії за підсумками конференції "Радянське "я" і радянське "ми" між ідеологією і реальністю = Soviet "I" and Soviet "We" between Ideology and Reality". У розділі розглядається ставлення проводу та духовенства Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) до світської влади загалом і до радянської влади зокрема. Після того, як під час Другої світової війни Східна Галичина опинилася в складі Радянського Союзу, УГКЦ було ліквідовано в 1946 р. Греко-католицькі священники, які відмовилися від "возз’єднання" з Російською Православною Церквою (РПЦ), зазнали переслідувань. Радянський режим трактував відмову греко-католицького клиру від "возз’єднання" як прояв політичної нелояльності. Однак при взаємодії з представниками нової влади "невозз’єднані" священники часто розмежовували релігійні та політичні мотиви, а також підтримували деякі радянські ініціативи.ukУГКЦСхідна Галичина"возз’єднання"духовенствостратегія виживаннярозділ монографіїBook chapter