Свято, Роксолана2024-08-152024-08-152008Свято Р. В. "Важливо йти..." - розповідь про Кесльовського / Роксолана Свято // Кіно-Театр. - 2008. - № 3. - С. 59-60. - Рецензія на: Stanislaw Zawislinski. Kieslowski: "Wazne, zeby isc...". "Scorpion", 2005.1562-3238https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/31243"Важливо йти..." - слова, сказані самим режисером наприкінці життя. Вони стали для автора своєрідним ключем до прочитання біографії та фільмів Кесльовського. "Яким він був насправді? Звідки вийшов? Куди йшов? Як ішов? І що траплялося в дорозі? Що стало причиною міжнародного успіху і якою була його ціна?" — риторично запитує автор у передмові. Кшиштоф Кесльовський - символічна фігура для польського кіно і, мабуть, один із найупізнаваніших східноєвропейських режисерів нового часу в світі. Широкий загал на Заході заговорив про нього доволі пізно, втім реакція на відкриття "нового" імені була незвичайна: про нього активно почали писати — в різних країнах, різними мовами й у різних жанрах (від белетристичних біографій - до фахових кінознавчих досліджень), відбувалися численні ретроспективи його робіт (ігрових, документальних, кіно- й телевізійних), за кордоном організовували навіть виставки його фотографій (фотоцикл "З міста Лодзь" позаминулого року побачили нарешті й кияни в рамках МКФ "Молодість"). Знаковою стала і поява книжки Славоя Жижека, присвячена кінематографу Кесльовського. Іншим, перекладеним різними мовами, виданням стала "Автобіографія" — книжка, що постала внаслідок серії розмов режисера з англійською журналісткою Данутою Сток. Та й нині, хоча минуло вже дванадцять років по його смерті (Кесльовський відійшов 1996 року), в Польщі - та й не тільки - періодично з ’являються фотоальбоми, зібрання спогадів, статті в журналах і наукових збірниках тощо. Кесльовський, усе життя дуже самокритичний, навіть після здобуття найбільших міжнародних нагород продовжував твердити, що є лише "звичайним ремісником і провінційним режисером", і що "нині" (вже після появи на екранах "Трьох кольорів") перебуває в тій точці, з якої Орсон Веллс (до речі, один із його улюблених режисерів) тільки починав свій шлях. Кокетування? Ні, здається, це зовсім невластиво для Кесльовського. Радше надмірна вимогливість до себе, яка часто притаманна великим. Та, на щастя, не їм судити про вартість своїх власних творінь.ukStanislaw Zawislinski"Кесльовський без кінця"Лодзька кіношколаКесльовський-фотографКазимир Карабаш"Бюро" ("Urzad")"Рентген"Даріуш ЯблонськийстаттяArticle