Гнатюк, Олександра (Оля)2024-10-212024-10-212022Гнатюк О. Два П'ємонти / Оля Гнатюк // Sub ficu : меморіальний збірник, присвячений Ігореві Скочилясу / [редкол.: Іван Альмес (відп. ред.), Ярослав Грицак, Уляна Головач, Дарія Сироїд, Андрій Ясіновський] ; Український католицький університет, Гуманітарний факультет, Центр релігійної культури імені Ігоря Скочиляса, Філософсько-богословський факультет. - Львів : Український католицький університет, 2022. - С. 281-288.978-6177637-43-0https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/31907Автономія, яку в межах Австро-Угорщини після 1867 р. отримала Галичина, з погляду Відня мала сприяти лояльності провінції та стримувати ірреденту. Справді, лоялізм став найпоширенішим напрямком серед польських галицьких політиків останньої третини XIX - початку XX ст. Досить згадати слова Крайового сейму, спрямовані до цісаря Франца Йосифа І: "При Тобі, Ваша Величносте, стоїмо і хочемо стояти", які стали на майже пів століття символом такої політичної позиції. Цього напрямку від "нової ери" початку 1890-х років стала дотримуватися також народовецька частина галицького українського політикуму ("українофіли"). Однак лоялізм як польських, так і українських галицьких політиків не заважав прагненням збільшити межі автономії краю, а навіть мріям збільшити територію краю коштом суміжних земель, де проживали співвітчизники (rodacy), що могло би бути початком квазідержавної структури. Найсміливіші польські галицькі проекти передбачали перетворення Австро-Угорщини в Австроугорщину-Польщу, зі спільним цісарем чи окремим володарем. Лише поодинокі проекти виходили поза межі Галичини: під скіпетром цісаря планувалося об’єднання поділених між імперіями територій - відповідно, польської та української. Водночас, при всьому лоялізмі політичних еліт краю, в їхній уяві Галичина була покликана відіграти особливу роль, яку порівнювали до ролі П’ємонту в об’єднанні Італії.ukАвстро-УгорщиналоялізмГаличинаметафора П’ємонтустаттяArticle