Брюховецька, Лариса2024-08-162024-08-162008Брюховецька Л. І. Григір Тютюнник: "Пишу -- і плачу, пишу -- і радію" / Лариса Брюховецька // Кіно-Театр. - 2008. - № 3. - C. 16-21.1562-3238https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/31269Епіграфом до його творчості можуть бути слова Тараса Шевченка "Возвеличу отих малих рабів німих. Я на сторожі коло них поставлю слово...". Григір Михайлович Тютюнник (5.XII. 1931, с. Шилівка Полтавської області - 7.III. 1980, Київ) - український письменник, лауреат Державної премії ім. Лесі Українки, (1980) та Державної премії ім. Тараса Шевченка (1989). Закінчив ремісниче училище, працював на заводі, в колгоспі, на будівництві. У 1951 - 1955 служив у Радянській армії. 1962 року закінчив Харківський університет, рік учителював у Донбасі. 1963 - 1964 працював у редакції газети "Літературна Україна". Автор книжок оповідань і повістей "Зав'язь" (1966). 1968 року "Литературная газета" (Москва) оголосила конкурс на краще оповідання. Переможцем став Григір Тютюнник з оповіданням "Деревій", яке дало назву наступній збірці оповідань (1969). Потім побачили світ "Батьківські пороги" (1972), "Крайнебо" (1975), збірки його оповідань естонською (1974, Таллін) і російською ("Отчие пороги", Москва, 1975). Була ще книга вибраного "Коріння" (1978). Здійснив переклад українською творів Василя Шукшина ("Калина червона", 1979). А завершений сценарій Григора Тютюнника залишився в рукописі і зберігається в Музеї-архіві літератури і мистецтва (територія Софіївського заповідника).ukМихайлина Коцюбинська"зафіксований час""Чудасія""Скляне щастя"Ярослав ЛанчакВасиль ШклярФедір ПанасенкоПавло ДзякунБогдан СтупкаВасиль ЗемлякстаттяArticle