Кононенко, Наталія2026-03-042026-03-042026Кононенко Н. В. Легітимація влади в умовах повномасштабної війни: український досвід 2022-2025 років / Наталія Кононенко // Empirio. - 2026. - Т. 3, № 1. - С. [18]-28. - https://doi.org/10.18523/3041-1718.2026.3.1.18-283041-1718https://doi.org/10.18523/3041-1718.2026.3.1.18-28https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/38537The article explores the transformation of the mechanisms of political legitimation of power in Ukraine during the full-scale war of 2022–2025. The problem of political legitimation in wartime becomes particularly relevant, as society tests the limits of its trust in the state, while the state tests the limits of its own capacity. The author analyzes the transition from an emotionally mobilizational format of legitimacy, based on a defensive public consensus, to a pragmatic–institutional format of “legitimation through survival,” which is more oriented toward effectiveness, procedural transparency, and fairness of decisions. The focus is on the role of institutional capacity, external support, and shifting public expectations in the processes of legitimation. The study combines normative–value, national–liberation, and external–legitimation approaches, drawing on classical and contemporary theories of legitimacy (Beetham, Jabri, Dixon, Anderson, Tilly) and empirical data on Ukraine from 2022–2025. It shows that the mobilizational legitimacy of 2022 ensured short-term social consolidation; however, its advantages in centralization and personalization of power pose risks to long-term democratic development. Since 2023, society has become increasingly oriented toward rational criteria of efficiency and accountability, which has created new challenges for institutions—particularly due to the incomplete reform of public administration, concentration of powers, and dependence on informal practices. The author formulates the concept of the Ukrainian model of “legitimation through survival,” which provides short-term stability through resource concentration and mobilization of external assistance, but simultaneously limits the institutional capacity for forming long-term democratic legitimacy. The article concludes that the political resilience of the state in wartime is determined not only by its defense capacity but also by the quality of institutional adaptation and the ability to combine efficiency, transparency, and public trust. The accumulation of an institutional “debt,” however, may undermine the restoration of democratic balance after the war.У статті досліджено трансформацію механізмів політичної легітимації влади України в умовах повномасштабної війни 2022–2025 рр. Проблема політичної легітимації у воєнний час набуває особливої актуальності, оскільки суспільство випробовує межі довіри до держави, а держава — межі власної спроможності. Авторка аналізує перехід від емоційно-мобілізаційного формату легітимності, що ґрунтується на оборонному суспільному консенсусі, до прагматично-інституційного формату "легітимації виживанням", який більше орієнтований на ефективність, процедурну прозорість та справедливість рішень. У фокусі уваги — роль інституційної спроможності, зовнішньої підтримки та зміни суспільних очікувань у процесах легітимації. Дослідження поєднує нормативно-ціннісний, національно-визвольний і зовнішньо-легітимаційний підходи, спираючись на класичні та сучасні теорії легітимності та емпіричні дані щодо України 2022–2025 рр. Показано, що мобілізаційна легітимність у 2022 р. забезпечила короткострокову суспільну консолідацію, проте її перевага в централізації та персоналізації влади створює ризики для довгострокового демократичного розвитку. З 2023 р. суспільство дедалі більше орієнтувалося на раціональні критерії ефективності та підзвітності, внаслідок чого перед інституціями постали нові виклики, зокрема через недореформованість державного управління, централізацію повноважень та залежність від неформальних практик. Авторка формулює концепт української моделі "легітимації виживанням", яка забезпечує короткострокову стабільність через концентрацію ресурсів і мобілізацію зовнішньої допомоги, але водночас обмежує інституційні можливості формування довгострокової демократичної легітимності. Висновки статті підкреслюють, що політична стійкість держави у воєнний час визначається не лише оборонною спроможністю, а й якістю інституційної адаптації та здатністю поєднувати ефективність, прозорість і суспільну довіру, а накопичення інституційного "боргу" може підірвати відновлення демократичного балансу після війни.ukполітична легітимаціявійна в Українімобілізаційна легітимністьлегітимація виживаннямінституційна спроможністьдемократичні інститутисуспільна довіразовнішня підтримкапостконфліктна стабільністьповномасштабна війнастаттяwar in Ukrainemobilizational legitimacylegitimation through survivalinstitutional capacitydemocratic institutionspublic trustexternal supportpost-conflict stabilityfull-scale warpolitical legitimationArticle