Іванов, О. В.2015-11-172015-11-1720132304-1447https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/7247The author examines the main directions of sociological study of representation in politics: substantive and communicative. Media-centric, socio-centric, functional and post-classical approaches to the analysis of public communication are distinguished, their advantages and disadvantages analysed. It is shown that empirical analysis of representation is appropriate to carry out from the functional viewpoint to media in a modified form: the media is not only a tool of influence, but also a mean of political representation through communication.Автор розглядає основні напрямки соціологічних дослідження репрезентації в політиці: субстантивістський та комунікативний. Виділяються медіа-центричні, соціально-центричні, функціональні та посткласичні підходи до аналізу публічної комунікації, їх недоліки та переваги. Доводиться, що емпіричний аналіз репрезентації доцільно здійснювати з позицій функціонального підходу до медіа в модифікованому вигляді: ЗМІ є не лише інструментом впливу, а й засобом політичної репрезентації через комунікацію.ukПолітична репрезентаціясоціологія політикисоціологія масових комунікаційpolitical representationpolitical sociologysociology of mass communicationsArticle