Яковенко, Сергій2009-10-202009-10-202004Яковенко С. І. Наймолодша українська жіноча проза / Сергій Яковенко // Студії з україністики: зб. наук. праць / [за ред. Р. Радишевського]; НАНУ, Міжнар. школа україністики, Ін-т філології КНУ ім. Т. Шевченка. - Київ, 2004. - Вип. V: До 190-річчя з дня народження Тараса Шевченка. - С. 230-242.https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/505Так звана "нова хвиля" української жіночої прози, що почала роз­виватись із 90-х років минулого століття, представлена іменами О.Забужко, С.Йовенко, Г.Пагутяк, С.Майданської, І.Жиленко, Є.Кононенко, М.Матіос, О.Пахльовської, Н.Околітенко, М.Ломонос, Н.Тубальцевої та ін. Одним із провідних мотивів цієї літератури стала побудова образу нової жінки, проблема жіночої суб'єктивності у пострадянсько­му просторі, що мало означати своєрідний альянс між західним фемінізмом та східним постколоніалізмом. Від часів "чоловічої" літе­ратури XIX століття, в якій жіночі ролі замикались на образах покрит­ки, наймички, повії, бурлачки, сварливої баби, "жіноча ідея" пройшла досить довгий шлях через ранній модернізм зламу століть (образ жінки-царівни або й просто "людини" у прозі О.Кобилянської чи "одержимої" інтелектуалки у Лесі Українки) та еміграційну українську літературу (Д.Гуменна). Жіноча проза початку XXI століття, особливо публіцистично активна, в чомусь продовжує ці соціально-феміністичні тенденції, але здебільше вже відходить відних, перемикаючи увагу ізсоціальних на інші - метафізичні, екзистенційні чи просто антропологічні виміри буття. Для ілюстрації цієї різноманітності тем та поети­ки розглянемо повісті трьох письменниць із числа наймолодших - "Зе­лена Маргарита" Світлани Пиркало, "Піщана ріка" Галини Логінової та "Літо Мілени" Софії Андрухович.ukукраїнська літературакритика та аналізжіноча прозастаттяArticle