Іванишина, Лариса2024-08-132024-08-132005Іванишина Л. Вибачте, Олександре Петровичу! / Лариса Іванишина // Кіно-Театр. - 2005. - № 6. - С. 57.1562-3238https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/31193Довженку дивом вдалося уникнути розстрілу 1934 року, коли у списках НКВС на ліквідацію він значився серед перших. Але жорстоке покарання тоталітарної системи наздогнало його в 1943-му. У розквіті сил - у віці 48 років — влада влаштувала йому найжорстокішу обструкцію, позбавивши можливості ставити фільми. "Мічурін" - ото й усе з його кінодоробку за останні 13 років життя. Тому Олександр Довженко у своїх щоденниках неодноразово бідкався, що йому доводиться марнувати свій час. Залишалося слово — і він писав, бо його потужний талант шукав виходу. Але був у його нетривалому житті час, - кінець 20-х, коли він устиг вскочити в поїзд, що мчав у безсмертя. Тоді за три роки — три шедеври, один із яких світового значення. Тому життя його не змарноване. А що можемо сказати про себе з огляду на те, змарнованим чи ні є наше життя? І з огляду на те, чи вшанували як належало б велетня світового кіно до його 110 роковин? Письменницька і публіцистична спадщина Довженка видана значними тиражами і читачі можуть користуватися нею в бібліотеках, якщо не встигли ці книги придбати самі. Якщо ж говорити про видання його фільмів на відео і на DVD для широкого продажу, то це поки що залишається мрією кіноманів та викладачів вузів, де вивчається творчість митця. Вибачте, Олександре Петровичу, нам. За нашу нікчемну суєту, марнування часу у боротьбі за посади, за багатство — за цими всіма клопотами забуваються цінності вічні і нетлінні. Але оскільки вони вічні і нетлінні, то житимуть вони, щоправда у відеотеках багатьох країн світу, окрім нашої. Тої, де Довженко народився, де творив свої кіношедеври.ukОлександр Довженко"Мічурін"письменницька і публіцистична спадщинастаттяArticle