Куровець, Ольга2024-08-162024-08-162008Куровець О. Сила бути жінкою : жінка як життєствердне начало у фільмах Інгмара Бергмана та Педро Альмодовара / Ольга Куровець // Кіно-Театр. - 2008. - № 3. - С. 35-37.1562-3238https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/31259Друга половина XX століття принесла суспільну переоцінку ролі жінки. Якщо до кінця XIX - початку XX століття ї ї вбачали лише у двох можливих іпостасях, що можуть бути умовно окреслені як "матір" та "повія", то тепер вона займає якісно нову нішу в суспільстві. Похитнулось усталене бачення розподілу професій і обов`язків. Не останню роль у цьому процесі, поміж іншим, відіграли розвиток пластичної хірургії та косметології, які, своєю чергою, дозволили нам спостерігати "виведення гібридних видів": транссексуалів, трансвеститів, метросексуалів. Схильне до сповільнення, аж до повної зупинки, життя у Бергманових фільмах часто підтримується лише силами жінки. Життєствердна енергія, відповідальність за продовження роду (чи її цілковита відсутність - як у "Літі з Монікою") вносять у впорядкований світ бергманівських бюргерів дещицю безладного, ірраціонального, живого. Чи не тому його стрічки, зрештою, стають такими непередбачуваними? "...Мої фільми, - пише Бергман у автобіографічній книзі "Картини", - зароджувались у нутрощах душі, мозку, нервах, статевих органах і, в останню чергу, в кишках. Стрічки були покликані до життя бажанням, що не має назви".ukПедро АльмодоварІнгмар Бергман"Фанні та Александр""Все про мою матір""Сунична галявина"Кармен МаурастаттяArticle