Ткачук, МаринаКрупина, Оксана2023-06-282023-06-282023Крупина О. Р. Суспільствознавча проблематика у творчості Євгена Спекторського : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 03 "Гуманітарні науки" за спеціальністю 033 "Філософія" / Крупина Оксана Романівна ; науковий керівник: Ткачук Марина Леонідівна ; Національний університет "Києво-Могилянська академія". - Київ : [б. в.], 2023. - 290 с.https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/25355The dissertation is a comprehensive historical-philosophical study of the social science legacy of Yevgen Vasyliovych Spektorskyi (03[15].10.1875‒03.03.1951) ‒ an outstanding philosopher, jurist, scholar with encyclopaedic knowledge, public and educational figure whose academic activity in 1914‒1919 became an integral part of the history of Saint Volodymyr University in Kyiv. Professor and dean of the Faculty of Law (1918), the last rector of the university (1918–1919), one of the initiators and head of the Kyiv Scientific and Philosophical Society (1914–1918), he made a significant contribution to the realm of philosophy of law, methodology of social sciences, ethics, philosophy of culture, and left a noticeable mark in the history of academic philosophy in Ukraine. As it is revealed in the dissertation, a prominent place in Spektorskyi’s writings belongs to the issues of philosophy and social science, which until now remained one of the least researched aspects of his multifaceted legacy. The concept of ‘social science’ penetrates the entire thinker’s legacy and covers not only the social science in its modern meaning, but also a complex of those theoretical and methodological questions of a philosophical and, above all, epistemological realms which determined the content of up-to-date knowledge about society at the end of the 19th ‒ the first half of the 20th centuries. As it is proven in the work, the study on key social science problems (ontological, ethical, legal philosophical, metaphysical, and religious) unites Spektorskyi's multifaceted intellectual investigations, and highlights the evolution of his philosophical views. In addition, Spektorskyi’s studies of social science, which prove his high level of knowledge of the history and current trends of Western European philosophy and science, became his kind of ‘a showpiece’ in the Western academic environment and ensured his completely organic inclusion in the circle of leading social scientists of the first half of the 20th century. Concentrating on the social science component of Yevhen Spektorskyi's creative legacy, the dissertation aims at a historical-philosophical analysis of his work in this area, and at the outline of the content and particularities of his notion of society and social sciences at all stages of his intellectual biography. On a basis of a complex methodological approach and a solid source foundation formed not only of printed works, but also of numerous manuscripts, documents, and materials from the archives in Kyiv, Ljubljana (Republic of Slovenia) and Prague (Czech Republic), a significant part of which has been introduced into scientific circulation for the first time, the author proves that theoretical and methodological reflections upon issues of social studies and a complex of social sciences presented in them constitute the core of Spektorskyi’s intellectual activity, and explores the transformation of his views on the social science throughout his entire intellectual biography. In particular, the work demonstrates that at the early stage of the thinker's career the key role in his studies belonged to the examination on philosophical problems regarding objectivity of knowledge, the methodology of sciences and the study of social life in its ethical dimension. This period is associated with the reception of Marburg neo-Kantianism and marked by a powerful anti-positivist direction and attempts to build rational ethics as the foundations of a reasonable organization of social life. For the first time, it has been proven that Spektorskyi’s further studies of social science demonstrate a significant evolution of his methodological bases and an attempt to develop his own doctrine of social sciences based on the genetic method and historical-philosophical research into social science in the 17th century. Reconstructing Spektorskyi’s classification of sciences based on the ideal of rational science and the notion of man as a moral being endowed with free will and reason, the author finds out that Spektorskyi considered the defining feature of social sciences to be their moral character. Furthermore, she reveals the peculiarities of philosopher’s understanding of jurisprudence as ‘moral sociology’, thus an abstract and rational social science that works both with ideal norms of what is proper and with pressing problems and challenges in society. For the first time, the work proves the importance and reconstructs the content of the thinker's social science studies at the final stage of his creative evolution, characterized by a Christian world view and the development of Christian sociology, whereas maintaining devotion to the ideals of rationality and science.Дисертаційна робота є цілісним історико-філософським дослідженням суспільствознавчого доробку Євгена Васильовича Спекторського (03[15].10.1875‒03.03.1951) – видатного філософа, правознавця, вченого-енциклопедиста, громадського й освітянського діяча, чия академічна діяльність у 1914‒1919 рр. стала невід’ємною часткою історії київського Університету Св. Володимира. Професор і декан юридичного факультету (1918), останній ректор університету (1918–1919), один з ініціаторів й очільник київського Науково-філософського товариства (1914–1918), він залишив значний доробок у царині філософії права, методології соціальних наук, етики, філософії культури, а також помітний слід в історії академічної філософії України. Як з’ясовано в дисертації, чільне місце у працях Є. В. Спекторського належить філософсько-суспільствознавчій проблематиці, яка досі залишалася одним із найменш досліджених аспектів його багатогранної спадщини. Поняття "суспільствознавство" проникає всю творчість мислителя та охоплює не лише науку про суспільство в її сучасному розумінні, а й комплекс тих теоретико-методологічних питань філософського й передусім гносеологічного характеру, що визначали зміст актуальних знань про суспільство кінця XIX – першої половини ХХ ст. Як доведено у роботі, дослідження ключових суспільствознавчих проблем (онтологічних, етичних, філософсько-правових, метафізичних та релігійних) пов’язує різнопланові інтелектуальні пошуки Є. В. Спекторського в єдине ціле й увиразнює еволюцію його філософських поглядів. Крім того, власне суспільствознавчі студії мислителя, що засвідчують високий рівень обізнаності з історією й актуальними тенденціями західноєвропейської філософії та науки, постають його своєрідною «візитівкою» у західному академічному середовищі й забезпечують цілком органічне долучення до кола провідних суспільствознавців першої половини ХХ ст. Фокусуючи увагу на суспільствознавчому компоненті творчої спадщини Євгена Спекторського, дисертація має за мету історико-філософський аналіз його доробку в цій царині, визначення змісту та специфіки розуміння суспільства і суспільних наук на всіх етапах його творчої біографії. Спираючись на комплексний методологічний підхід і потужний джерельний фундамент у вигляді не лише друкованих праць, а й численних рукописів, документів та матеріалів з архівів Києва, Любляни (Республіка Словенія) та Праги (Чеська республіка), значну частину яких уведено до наукового обігу вперше, авторка доводить, що теоретико-методологічні рефлексії з питань суспільствознавства і представленого в ньому комплексу суспільних наук становлять стрижень інтелектуальної діяльності Є. В. Спекторського, а також простежує трансформацію його суспільствознавчих поглядів протягом усієї інтелектуальної біографії. У роботі визначено, зокрема, пріоритетну роль вивчення філософських проблем об’єктивності знання, методології наук і дослідження соціального життя у його етичному вимірі на ранньому етапі творчості мислителя, пов’язаному з рецепцією марбурзького неокантіанства і позначеному потужним антипозитивістським спрямуванням та спробами розбудови раціональної етики як основи розумної організації суспільного життя. Вперше доведено, що подальші суспільствознавчі студії Є. В. Спекторського демонструють значну еволюцію його методологічних настанов та спробу розробки власного вчення про суспільні науки на підставі генетичного методу та історико-філософського дослідження соціальної науки XVII ст. Реконструюючи запропоновану вченим класифікацію наук, ґрунтовану на ідеалі раціональної науки і розумінні людини як моральної істоти, наділеної свободою волі та розумом, авторка з’ясовує, що визначальною рисою суспільних наук Є. В. Спекторський вважав їх моральний характер і розкриває особливості його розуміння правознавства як "моральної соціології" ‒ абстрактно-раціональної суспільної науки, що опікується як ідеальними нормами належного, так і актуальними проблемами та викликами суспільства. У роботі вперше доведено важливе місце та реконструйовано зміст суспільствознавчих студій мислителя на завершальному етапі його творчої еволюції, позначеному християнським світобаченням та розбудовою християнської соціології й водночас збереженням відданості ідеалам раціональності та науки.ukЄ. В. Спекторськийісторія філософіїакадемічна філософіяметодологіясуспільствознавствосуспільні наукикласифікація наукетиканеокантіанствохристиянська соціологіядисертаціяYevhen Spektorskyihistory of philosophyacademic philosophymethodologysocial studiesclassification of sciencesethicsneo-Kantian philosophyChristian sociologyThesis