Брюховецька, Лариса2023-05-302023-05-302022Брюховецька Л. І. Леонід Череватенко як сценарист / Лариса Брюховецька // Про Леоніда Череватенка : прижиттєве, спогади, рецензії, присвяти / [упоряд.: В. Б. Богуславська, Л. Я. Забарило]. - Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2022. - С. 230-238.https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/25243Моя повага до Леоніда Васильовича викликана не тільки його глибокою обізнаністю й умінням донести власні думки до читача, а й моментом особистого плану. 1988 року він у видавництві "Радянський письменник" рецензував мою книжку "Література і кіно: проблеми взаємин". Що таке внутрішня рецензія? Видавництво доручає комусь із фахівців рукопис і рецензент письмово подає свою оцінку та зауваження. Автор і рецензент, якщо вони не знайомі, майже ніколи не зустрічаються. Але Леонід Васильович побажав висловити зауваження мені безпосередньо. Ми зустрілися в мене вдома й годин п’ять, якщо не більше, тривала його лекція з приводу рукопису. Але найбільше запам’яталися судження про людей кіно - тут моя обізнаність була на нулі; я розглядала фільми, до книжки увійшли також мої інтерв’ю з Валерієм Шевчуком, Іваном Драчем, Юрієм Щербаком. Він же був просвітителем і не шкодував свого часу на мене, не достатньо обізнану зі справами кіно, з професійними стосунками. Ще одна нагода поспілкуватися з ним випала наприкінці 1990-х, коли він пропонував редакції журналу "Кіно-Театр" свої статті — ми їх охоче друкували. Ми ніби помінялися ролями: тепер він був у ролі автора, проте в характері спілкування за 12 років нічого не змінилося, він так само небайдуже оцінював і ситуацію, і персон, з непорядними діями яких не міг змиритись. Я ж, як і раніше, залишалася уважним слухачем. Звісно, нічого у його текстах я не правила, та й не було жодної потреби в цьому.ukЛеонід Череватенковнутрішня рецензіякінематографічна діяльністьпопуляризація української літературисценаріївиробнича темажанр поетастаттяArticle