Чечель, Наталія2025-12-102025-12-102007Чечель Н. П. Сватана, але не вінчана (українська класична драматургія в культурній візії постмодернізму) / Наталія Чечель // Кіно-Театр. - 2007. - № 3. - С. 3-4.1562-3238https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/37866Поширений в українській культурі XIX століття мотив сватання можна сприймати як одвічне природне прагнення молодої дівчини вийти заміж за коханого чоловіка, але з точки зору психоаналізу і семіотики заручини стають вибором долі й волі. Ситуація української дівчини, яку не за того зумисно-вимушено засватали, проектується на Україну в її нібито жіночому безталанні, Україну-покритку, за Т. Шевченком, на чому наполягає сучасний літературознавчий дискурс. Таким чином, драматична колізія сакралізується, переходячи в семіотичний вимір, а театральне мистецтво набуває не лише розважально-повчального або просвітського, а й культурологічного значення.ukУкраїна-покриткасакралізаціятеатральне мистецтвоукраїнська драматургіястаттяArticle