Яременко, Максим2024-04-242024-04-242013Яременко М. В. Маловідомий "Епітафіон" Варлаамові (Ясинському) 1707 року (про самоусвідомлення київської церковної еліти початку XVIII століття) / Максим Яременко // Київська Академія. - К. : Laurus, 2013. - Вип. 11. - С. 79-98.1995-025Xhttps://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/29191Кінець XVII та початок XVIII ст. в історії України традиційно виділяють в окремий період, що пройшов під яскравим світлом зірки гетьмана Івана Мазепи. Причому таке виокремлення менш ніж двох десятиліть стосується не лише оповідей про політичне становище Гетьманщини, а й сюжетів, пов’язаних з історією культури та Церкви. Значною мірою акцент на Мазепі, як достойнику, долученому до всіх сфер життя козацької держави, виправданий. Проте це не означає, що він диригував усім та вся. Одне з питань, яке належить порушувати: чи церковна еліта Київської митрополії, яка прославляла Мазепу та його соратників, справді лише змушена була підкорятися і служити планам та намірам гетьмана, чи, може, використовувала його, підігруючи, а то й підігріваючи амбіції Мазепи задля успішної реалізації власних цілей, чи ж, зрештою, їхні шляхи вели в одному напрямку? Гадаю, така постановка питання не позбавлена сенсу, адже українська Церква мала свої насущні проблеми, які виникли незалежно від приходу до влади Мазепи, географічно поширювалися далеко за межі Гетьманщини, але вирішення яких збіглося у часі з гетьмануванням Івана Степановича. Я маю на увазі питання, пов’язані зі зміною підпорядкування Київської митрополії, інтенсифікації зв’язків із Росією та поступовою втратою влади над вірними не лише у Речі Посполитій, а й у Гетьманщині внаслідок суперництва із Черніговом.ukІван МазепаГетьманщинаРіч ПосполитаВарлаам (Ясинський)епітафіястаттяArticle