Herashchenko, Olesia2025-07-242025-07-242025Herashchenko O. Drawing the Invisible: Visual Reflections on War and Reconciliation in Ukraine / Olesia Herashchenko // Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. - 2025. - Т. 8. - C. 30-42. - https://doi.org/10.18523/2617-8907.2025.8.30-422617-89072663-2160https://doi.org/10.18523/2617-8907.2025.8.30-42https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/35723Досліджено роль візуального мистецтва в розбудові порозуміння в Україні через аналіз його потенціалу у формуванні нового соціального договору, прийнятного для різних суспільних груп. Дослідження, представлене у статті, спирається на результати проєкту "Отже, що ти бачиш?", який було проведено у 2019–2020 роках в Україні у співпраці з колегами з Університету Бредфорда (Велика Британія). Учасники проєкту, представляючи себе та Іншого через художні образи, відкривали нові рівні розуміння конфлікту. До дослідження було залучено дорослих з усіх регіонів України, включно з тимчасово окупованими територіями, з метою створення анонімних візуальних зображень себе та Іншого (ескізи та аматорські малюнки). Результати цього партисипативного мистецького проєкту було використано для аналізу сприйняття особистої ідентичності та образу ворога, а також емоційних реакцій учасників після створення та обговорення власних робіт. Отримані візуальні дані є соціально залученою формою якісного дослідження, яка є більш доступною та виразною в конфліктних умовах, ніж традиційні методи глибинних інтерв’ю чи анкетування. Авторка статті стверджує, що художня рефлексія в умовах конфлікту сприяє глибшому розумінню мотивів як власних дій, так і дій супротивника, що може вести до внутрішньої трансформації та сприяти в майбутньому процесу порозуміння. Крім того, мистецькі практики можуть використовувати дослідники в галузі миротворчості для виявлення й протидії насильству, що відтворюється через медіа та розважальний контент, а також у побутових наративах учасників конфлікту.This article examines the role of visual art in addressing the layered experiences of Russia’s war on Ukraine’s social and emotional fabric, exploring its potential to facilitate the restablishment of a new, commonly acceptable social agreement. It focuses on engaging adults from all regions of the country, including those in occupied and annexed territories, to create and anonymously share representations of the self and the other through visual forms (e.g., ad-hoc sketches and amateur artwork). The findings from a participatory art project, presented in this article, are used to assess the perceptions of individuals at the grassroots level regarding their own identity and that of their adversaries, as well as their emotional responses after revealing these perceptions through the artworks they produced. While the visual data obtained from this participatory art project is recognized as a socially engaged form of qualitative inquiry, it also proves to be more accessible and comprehensive than traditional methods such as deep interviews and questionnaires, particularly in conflict settings where language becomes increasingly devoid of meaning and words are often reduced to inflammatory or clichéd expressions. The article posits that artistic self-reflection in conflict contexts provides a deeper understanding of the drivers and motives of both the self and the other, leading to inner transformation that may, in turn, facilitate future conflict transformation. Additionally, peace researchers can use such artistic practices to identify and resist the violence perpetuated through media and entertainment, as reflected in the non-artistic expressions of conflict participants.envisual culturesociocultural transformationspeacebuildingimageryiconologyidentitycollective identitycollective memoryconflict transformationinterdisciplinarityarticleвізуальна культурасоціокультурні трансформаціїмиробудуванняобразністьіконологіяідентичністьколективна ідентичністьколективна пам’ятьтрансформація конфліктуміждисциплінарністьArticle