035 Філологія
Permanent URI for this collection
Освітньо-професійна програма / Освітньо-наукова програма: Теорія, історія української мови та компаративістика
Browse
Browsing 035 Філологія by Subject "dysphemism"
Now showing 1 - 1 of 1
Results Per Page
Sort Options
Item Евфемізми та дисфемізми масмедійного дискурсу в українській, англійській і польській мовах: прагмалінгвістичний аспект : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії(2025) Балаж, Валентина; Куранова, СвітланаДисертаційне дослідження присвячене прагмалінгвістичному аналізу евфемізмів і дисфемізмів у масмедійних текстах української, англійської та польської мов. Праця висвітлює їхню функцію в комунікативному просторі медіа, механізми впливу на авдиторію та способи маніпуляції громадською думкою. Актуальність теми зумовлена впливом масмедіа на суспільну свідомість й активним використанням евфемізмів і дисфемізмів для коригування емоційного сприйняття інформації. Попри значну кількість досліджень засобів мовного впливу, особливості евфемізації та дисфемізації в масмедійному дискурсі потребують подальшого вивчення, особливо в контексті лінгвістичної прагматики й міжмовного аналізу. Методологія ґрунтована на принципах лінгвістичної прагматики. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, класифікація, кількісні підрахунки) та спеціальні лінгвістичні методи: дискурс-аналіз із застосуванням елементів прагматичного аналізу (для вивчення структурної організації та інтерпретації значень одиниць у межах евфемістичних і дисфемістичних стратегій), критичний дискурс-аналіз (для ідентифікації маніпулятивних прийомів), компонентний аналіз (для аналізу внутрішньої структури та значення мовних одиниць, ужитих у межах евфемістичних і дисфемістичних стратегій), зіставний метод (для виявлення міжмовних відмінностей і спільних рис у межах евфемізації та дисфемізації). Джерельну базу становить вибірка текстів за 2014– 2024 роки — понад 2000 у кожному з інтернет-видань: BBC News Україна, BBC, Gazeta Wyborcza. Залежність евфемізмів і дисфемізмів від контексту підтверджує їхню дискурсивну природу, оскільки одне й те саме мовне вираження може набувати різних інтерпретацій з огляду на комунікативну ситуацію, наміри мовця та соціокультурне середовища. Це доводить, що евфемізми й дисфемізми не є лише простими лексичними замінами, а виступають потужними інструментами мовленнєвого впливу, що діють опосередковано, часто залучаючи імпліковані й приховані аспекти значення. У цьому сенсі вони є важливими механізмами регулювання комунікації, що дають змогу впливати на емоційний стан адресатів і коригувати їхнє сприйняття інформації. Їхня роль у масмедійному дискурсі зростає, зокрема у зв’язку з глобалізаційними процесами, політичною коректністю та розвитком цифрових технологій. Аналіз масмедійного дискурсу показав, що евфемізація й дисфемізація є ключовими макростратегіями, які автори використовують для формування суспільної думки. Виявлено, що евфемістичними конструкціями послуговуються для нейтралізації неприємних тем (до прикладу, економічних труднощів, політичних скандалів), тоді як дисфемізми посилюють негативну оцінку опонентів або викликають критичне ставлення авдиторії. Компаративний аналіз прагмалінгвістичних характеристик евфемізмів у масмедійних текстах української, англійської та польської мов дозволив визначити закономірності їхнього функціювання, вплив на сприйняття інформації та залежність від дискурсивного контексту. Евфемізація сприяє пом’якшенню висловлень, а дисфемізація підсилює їхню експресивність і надає додаткове оцінне забарвлення. Евфемізми зазвичай узгоджуються з принципами ввічливости, у той час як дисфемізми їх порушують. Обидві макростратегії є динамічними: евфемізми можуть поступово втрачати своє пом’якшувальне значення або набувати нових конотацій під впливом соціальних змін, дисфемізми ж можуть перетворюватися на нейтральні лексичні одиниці або з часом змінювати свою негативну оцінність. Дослідження текстів із авторитетних медіа підтвердило вагому роль евфемізмів у формуванні суспільної думки, регулюванні комунікативної етики й маніпуляції сприйняттям реальности. Особливу увагу присвячено використанню інтертекстуальних евфемізмів і дисфемізмів: евфемістичні висловлення можуть створювати інтертекстуальні зв’язки, підтримуючи поліфонію дискурсу, а дисфемізми — можуть змінювати початковий смисл висловлення, надаючи йому іронічних підтекстів або полемічности. Пейоративні номінації, що є основою дисфемізації, формують поляризовані наративи, чітко розмежовуючи "своїх" і "чужих". Дослідження показало, що такі номінації виконують функцію мобілізації та дискредитації, впливаючи на суспільну свідомість і підсилюючи емоційний ефект висловлень. Метафоричні імплікатури є важливими інструментами евфемізації й дисфемізації. Евфемістичні метафори дозволяють замінювати прямі номінації на образи, що створюють відчуття природности чи неминучости подій. Натомість дисфемістичні метафори посилюють негативну оцінку, формуючи асоціації з руйнуванням або деградацією. Крім того, істотним механізмом обох процесів є пресупозиції: евфемістичні пресупозиції задають контекст, що приховує негативні аспекти, тоді як дисфемістичні підштовхують авдиторію до негативного сприйняття ще до аналізу змісту висловлення. Окремий акцент дослідження стосувався зміни номінацій для позначення війни з 2014 до 2024 року як ключового показника трансформації масмедійного дискурсу щодо російської агресії проти України. Аналіз засвідчує, що мовне висвітлення еволюціювало відповідно до його етапів, соціально-політичних обставин і стратегій комунікації, що впливало на акценти в публічному дискурсі. На початку війни евфемізми активно застосовували для пом’якшення її реальности, зниження емоційного напруження й створення юридично прийнятної інтерпретації подій для "внутрішньої" та міжнародної авдиторій. Від 2022 року, із початком повномасштабного вторгнення, дискурс переважно набув чіткішої артикуляції. Терміни "повномасштабне вторгнення" та "війна" витіснили евфемізми, підкреслюючи агресивний характер дій росії. Номінації використовували не лише для відображення реальности, а й як засіб маніпуляції. Це, зокрема, простежується в російській пропаганді, що спрямована на зняття відповідальности з агресора, а також у риториці українських офіційних осіб, які коригували формулювання для зменшення панічних настроїв. Так, мовна динаміка термінів для позначення війни відображає комунікативні стратегії, що впливали на формування суспільної думки та політичних наративів, виконуючи функцію як ідентифікації агресії, так і засобу інформаційного впливу. Порівняльний аналіз засвідчив відмінності в реалізації стратегій евфемізації й дисфемізації в українському, англійському та польському масмедійному просторі. Український дискурс вирізняється активним формуванням власних евфемізмів і запозиченням концептів з інших мов, що забезпечує гнучкість у вираженні соціально й політично чутливих тем. Дисфемізація в українських текстах спрямована на підкреслення соціальних протиріч і формування емоційно насичених наративів. Англійський дискурс демонструє розвинену систему евфемізації, орієнтовану на дотримання політичної коректности й етикетности мовлення, з помітною частотністю стратегій маскування емоційно-чутливих понять і ввічливости. Дисфемізація в англомовному масмедійному просторі здебільшого реалізована через ідеологійні протиставлення та делегітимацію опонентів. Польський дискурс вирізняється активним послуговуванням латинізмами і культурно-релігійними евфемізмами. Дисфемізація в польському масмедіа має яскраво виражене експресивне забарвлення й часто використовується в межах політичної полеміки. Найпоширенішою евфемістичною стратегією є стратегія уникнення, що сприяє згладжуванню конфліктних аспектів. Дисфемізація ж найчастіше реалізована через негативне маркування, яке підтримує поляризовані наративи. Визначальною є відмінність у використанні пейоративних порівнянь: якщо в англійській і польській мовах вони трапляються рідко, то в українському дискурсі узагалі не простежуємо таких прикладів. У дослідженні вперше: подано комплексний прагмалінгвістичний аналіз евфемізмів і дисфемізмів у масмедійному дискурсі на базі трьох мов; запропоновано класифікацію евфемізмів і дисфемізмів за прагматичною реалізацією; визначено особливі механізми, що впливають на сприйняття вторинних номінацій у медіатекстах. Практичне значення праці полягає в можливості застосування її результатів у викладанні лінгвістичної прагматики, актуальних питань сучасної лінгвістики, теорії мовної комунікації, перекладознавства, журналістики й медіаграмотности. Отримані результати можуть бути використані для підготовки лінгвістів, журналістів, піарників, фахівців зі стратегічних комунікацій.