035 Філологія
Permanent URI for this collection
Освітньо-професійна програма / Освітньо-наукова програма: Теорія, історія української мови та компаративістика
Browse
Browsing 035 Філологія by Subject "adverbial equivalents of the word"
Now showing 1 - 1 of 1
Results Per Page
Sort Options
Item Прислівникові еквіваленти слова сучасної української мови в різностильових текстах початку ХХІ ст. : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії(2024-05-21) Суховець, Юлія; Лучик, АллаДисертаційне дослідження присвячене прислівниковим еквівалентам слова – нарізнооформленим лексичним одиницям перехідного характеру, що виявляють у системі української мови ознаки прислівникового класу слів. Їхня специфіка полягає в тому, що вони перебувають на межі між власне-словом, з одного боку, та вільним (синтаксичним) словосполученням або фразеологічним сполученням, з іншого боку. У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено об’єкт і предмет; схарактеризовано дослідницький матеріал і його джерела, теоретичне підґрунтя та методологію дисертаційного дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення проведеної роботи; висвітлено перспективи подальших розвідок; наведено відомості про апробацію результатів кваліфікаційної праці, а також розкрито структуру дисертації. У першому розділі схарактеризовано сутність поняття еквівалентів слова в лінгвістичній науці та здійснено огляд праць, присвячених суміжним мовним явищам. Простежено, які спільні та відмінні властивості характеризують власне-слова, еквіваленти слова, вільні (синтаксичні) словосполучення та фразеологічні одиниці. Окремо проаналізовано співвідношення власне-прислівників, прислівникових еквівалентів слова та адвербіальних фразеологізмів. Уточнено рівневий статус еквівалентів слова в структурі сучасної української мови. Осібну увагу зосереджено на прийменниково-відмінковій формі та ступенях її адвербіалізації як граматичному явищі сучасної системи української мови з проєкцією на прислівникові еквіваленти слова. Припущено, що в межах прийменникового ступеня адвербіалізації прийменниково-відмінкової форми варто виокремлювати допоміжний, невласне-прийменниковий, ступінь адвербіалізації. Зроблено висновок, що саме прийменниково-відмінкові форми невласне- прийменникового ступеня адвербіалізації становлять формальну структуру прислівникових еквівалентів слова. У другому розділі запропоновано ідентифікаційні критерії прислівникових еквівалентів слова, які уможливлять виокремлення їх серед інших лексичних одиниць сучасної української мови. Зокрема до таких критеріїв належать: морфолого-синтаксичний (співвідносність із власне-прислівниками), формально-аналогійний (аналогія за формальною структурою), семантичний (семантичні відношення між досліджуваними одиницями, зокрема опозиційні), морфологічний (співвідносність із відмінковою формою), орфографічний (паралельне окреме чи цілісне написання прислівникової одиниці), мовленнєвий (співвідносність із формою, наразі простеженою лише в мовленні й не кодифікованою в словниках). Образний критерій допоможе розрізнити еквівалент слова та фразеологічну одиницю. Третій розділ репрезентує формально-структурну організацію прислівникових еквівалентів слова у вигляді моделей. На матеріалі дослідження побудовано 113 моделей, поділених на групи відповідно до активності творення прислівникових еквівалентів слова за певними схемами: продуктивні моделі, моделі середньої продуктивності, непродуктивні моделі та моделі тавтологічної структури. Простежено, що найбільшу здатність до транспонування в прислівниковий клас слів виявляють сполучення прийменників з іменниками, які під час творення нової одиниці втрачають свої категорійні властивості. Також у творенні прислівникових еквівалентів слова беруть участь субстантивовані прикметники, займенники, числівники, вигуки, частки, власне-прислівники та предикативні слова, однак такі елементи в їхній структурі не є показовими. У разі утворення прислівникового еквівалента слова вони також утрачають свій частиномовний статус.Аргументовано, що прислівникові еквіваленти слова прийменниково- відмінкової форми передбачають можливість поширення їхньої структури атрибутивними й указівними елементами. Здатність такого ускладнення структури багатьох прислівникових еквівалентів слова яскраво вказує на перехідний характер досліджуваних одиниць та процес становлення їх у системі української мови. У четвертому розділі схарактеризовано побудоване у вигляді матриці семантичне поле прислівникових еквівалентів слова, що складається із шести зон – ядерної, приядерної, напівпериферійної, периферійної та віддаленоядерної. Названі зони були виокремлені на підставі зафіксованості певних сем у внутрішньому складі аналізованих прислівникових еквівалентів слова. До ядерної зони увійшли семи, виявлені в 146–50 прислівникових еквівалентах слова. Приядерну зону сформували семи, наявні в 49–25 одиницях, напівпериферійну – ті, що містяться в 24–10 прислівникових еквівалентах слова, а периферійну – семи, зафіксовані в 9–2 одиницях. Віддаленоядерну зону формують семи, що входять до складу лише одного прислівникового еквівалента слова. Кожна з цих зон відбиває ступені центральності чи периферійності конкретних сем у мікросистемі прислівникових еквівалентів слова. Складники ядерної зони найперше орієнтовані на репрезентацію семантики стану суб’єкта дії та характеристики власне-дії. Семи приядерної зони конкретизують душевний і фізичний стан суб’єкта чи об’єкта дії. У напівпериферійній зоні панівне місце посідають семи, що виражають абстрактні поняття. Периферійна зона семантичного поля передусім маніфестує семантику статичної чи динамічної ознаки та ознаки дії, власне-дії, способу дії. У віддаленоядерній зоні перебувають найрізноманітніші семантичні елементи, що можуть позначати власне-ознаку, спосіб дії, час, місце, міру та ступінь вияву дії тощо. Внутрішня структура прислівникових еквівалентів слова оприявнила взаємодію цих одиниць із власне-прислівниками, з одного боку, та з дієсловами, прикметниками, іменниками й числівниками, від яких здебільшого й походять власне-прислівники, з іншого боку. Окремий аспект дослідження внутрішньої організації прислівникових еквівалентів слова стосується виявлення семантичних опозицій, у які вступають ці одиниці за допомогою інтегральних і диференційних сем. З’ясовано, що прислівникові еквіваленти слова можуть перебувати в опозиціях тотожності, еквіполентних і привативних опозиціях. Переважна більшість одиниць формує еквіполентну опозицію. Сама можливість побудови семантичного поля прислівникових еквівалентів слова, поділу цього поля на розгалужені зони, а також простежувані семантичні опозиційні відношення між досліджуваними одиницями підтверджують їхній системний статус у сучасній українській мові. У п’ятому розділі проаналізовано варіанти прислівникових еквівалентів слова сучасної української мови, серед яких фонетичні, акцентні, морфологічні, дериваційні, лексико-семантичні та експресивно-стилістичні. Фонетичне варіювання прислівникових еквівалентів слова передусім зумовлене законами милозвучності української мови. Акцентне варіювання відтворює загальну властивість подвійного наголошення деяких іменникових елементів, що входять до складу прислівникових еквівалентів слова. Різні граматичні показники числа й відмінка іменникового елемента прислівникового еквівалента слова сприяють появі морфологічних варіантів, а різні афіксальні морфеми – дериваційних варіантів. Виявлені лексико-семантичні варіанти відображають контекстуальні синонімічні відношення між прислівниковими еквівалентами слова. Одиниці з різним стилістичним навантаженням формують експресивно-стилістичні варіанти. Окремий аспект дослідження присвячено функційно-стильовій реалізації прислівникових еквівалентів слова сучасної української мови, що поступово відображено в другому, четвертому й п’ятому розділах. У додатках представлено порівняльну таблицю спільних і відмінних ознак еквівалента слова, слова, словосполучення та фразеологізму (додаток Б); фрагменти ядерної та приядерної зон семантичного поля прислівникових еквівалентів слова (додаток В); розширений перелік зафіксованих варіантів прислівникових еквівалентів слова (додаток Г); перелік усіх одиниць дослідження, критерії їх виокремлення та форми, з якими співвідносяться деякі прислівникові еквіваленти слова (додаток Д); стильово-контекстну реалізацію прислівникових еквівалентів слова в сучасній українській мові (додаток Е). Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у виявленні й описі прислівникових еквівалентів слова (більше 900 одиниць) української мови новітнього періоду на матеріалі опублікованих протягом 2010–2023 років оригінальних і перекладних текстів шести функційних стилів (конфесійного, наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, розмовного й художнього), що дозволило значно поповнити корпус еквівалентів слова новими одиницями. Уперше запропоновано ідентифікаційні критерії прислівникових еквівалентів слова, досліджено й представлено варіанти цих одиниць. Простежено, що прислівниковими еквівалентами слова рівномірно послуговуються в більшості функційних стилів, окрім офіційно-ділового. Практичне значення розвідки виявляється в можливості застосувати отримані результати в лексикографічній, науковій та науково-методичній діяльності. Зокрема результати дослідження допоможуть укладачам словників поглибити уявлення про еквіваленти слова, чіткіше розподіляти лексичні одиниці за визначеними параметрами до відповідних груп (стійких сполучень слів, еквівалентів слова, фразеологізмів тощо). Водночас корпус прислівникових еквівалентів слова, представлений у додатку Е, може бути залучений до тлумачних, перекладних тощо словників. Методика, застосована в дослідженні, може бути використана для вивчення інших перехідних явищ мовної системи, передусім еквівалентів слова, співвідносних із прикметниками. Окрім того, практичні аспекти, порушені в пропонованому дослідженні, можуть бути корисними в розбудові штучного інтелекту, зокрема під час написання програм для опрацювання мовного матеріалу. Перспективи подальших досліджень убачаємо в кількох напрямах, а саме: 1) системний аналіз іменникових елементів, що беруть участь у творенні прислівникових еквівалентів слова, зокрема з позиції граматичної категорії конкретності / абстрактності; 2) вивчення синтаксичного функціювання прислівникових еквівалентів слова на рівні речення, а також визначення критеріїв для розмежування синтаксеми як одиниці синтаксичного рівня мовної системи та еквівалентів слова як одиниць лексичного рівня; 3) глибше простеження стилістичної маркованості прислівникових еквівалентів слова та функціювання їх у найрізноманітніших жанрах функційних стилів української мови; 4) удосконалення принципів виявлення прислівникових еквівалентів слова, зосібна за допомогою автоматизованих систем; 5) укладання словника прислівникових еквівалентів слова сучасної української мови.