035 Філологія
Permanent URI for this collection
Освітньо-професійна програма / Освітньо-наукова програма: Теорія, історія літератури та компаративістика
Browse
Browsing 035 Філологія by Subject "flâneur"
Now showing 1 - 1 of 1
Results Per Page
Sort Options
Item Тип фланера в українській та іспанській прозі кінця ХІХ – першої половини ХХ століття : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії(2023) Тищенко, Анастасія; Пронкевич, ОлександрДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 03 "Гуманітарні науки" за спеціальністю 035 "Філологія". – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2023. Актуальність. Модерна культура та світогляд формувались у переважно міському середовищі, яке диктувало нові форми взаємодії між індивідами. Місто стало центром економічної, політичної та творчої діяльності, де створювались нові практики людського життя, серед яких варто виокремити фланерство. Фланерські практики, здається, здійснили чи не найбільший вплив на літературу, з усіх мистецтв. Про це можуть свідчити сюжети романів кінця ХІХ – початку ХХ століття, у яких місто є центром розвитку сюжетних подій, а й подеколи одним із персонажів. Загалом місто, його життя, звички та культура, стають об’єктом фланерських практик. Фланер (з фр. flaneur) – це дослідник міста, митець, який перетворює враження, отримані на вулицях, на творчість. У основному, фланер характеризується саме своїм життям у відкритих урбаністичних просторах. У історико-літературному дискурсі перші згадки про фланера належать до французької літератури, й пов’язані зокрема із текстами французського журналіста Луї Уара (1813-1865). Тривалий час фланерські практики дослідження міста були аналізовані суто як феномен французької культури. Однак, модернізаційні процеси, включно із культурними, мали настільки великий масштаб, що їх вплив поширювався й на інші європейські країни. Тому дослідники культури, й зокрема, літератури, починають актуалізовувати тип фланера у контексті національних літератур та в порівняльних студіях, аби детальніше дослідити світоглядний злам кінця століть за посередництва аналізу міських практик. Адже фланер спостерігає не лише за буденним життям міста, а й за кризою маскулінності, формуванням нових ідентичностей, новими проявами буття індивіда. Аналіз фланерських практик – це іще одна можливість подивитись на особливості формування та розвитку модерних європейських літератур. Мета. Результатом роботи над дисертаційним текстом є порівняльний аналіз образу фланера у художніх текстах, зокрема прозових текстах української та іспанської літератури із подальшим визначенням особливостей фланерських практик у них. Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження даної праці є образ фланера в українській та іспанській прозі. Об’єктом дослідження є феномен фланерства, відтоврений у художніх творах. Методи. Для дослідження зазначеної проблематики обрано компаративний метод дослідження, залучені теоретичні роботи з урбаністики (А. Лефевр, М. де Серто), тексти студій ідентичності (Л. Донскіс) та студій пам’яті (П. Нора, А. Ассман), використано напрацювання гендерних студій (В. Агеєва, Дж. Вольф, Г. Поллок, Е. Вілсон, Дж. Батлер, М. Кіммел), також застосовано біографічний та історико-літературний коментар. Наукова новизна. Дисертаційне дослідження "Тип фланера в українській та іспанській прозі кінця ХІХ – пер. пол. ХХ століття" вперше здійснює дослідження на порівняльному рівні типу фланера в українській та іспанській літературах, простежує зв’язок фланерських практик із особистим міським досвідом авторів. У дослідженні проаналізовано прозові тексти модерної епохи, які дають також уявлення про гендерний дискурс фланерства, на основі яких можна робити спробу формулювання загальних тенденцій фланерського дискурсу у період першої третини ХХ століття. Теоретичне значення. Поточне дослідження дає можливісь розширювати аналіз типу фланера у синхронному аспекті, в інших національних літературах (наприклад, британська, німецька). Також воно має потенціал до продовження аналізу у діахронному аспекті (дослідження фланерських практик у більш пізні часові періоди в літературах України та Іспанії). Науково-практичне значення. Результати праці можуть бути використані для роботи над літературознавчим, гедерними та урбаністичними студіями, а також у практиці викладання таких дисциплін як "Історія української літератури", "Історія світової літератури", "Порівняльне літературознавство" або ж дисциплін урбаністичного спрямування. Деякі положення дисертації можна використати в подальших дослідженнях, присвячених проблемам літератури ХХ – ХХІ століть, урбаністичному та гендерному дискурсам. Перший розділ дисертаційного дослідження містить огляд теоретичного дискурсу фланерства, яке бере початок свого осмислення з другої половини ХІХ століття. У літературному дискурсі фланер з’являється у публікації 1841 року, у тексті "Фізіологія фланера" авторства Луї Адрієна Уара. Уар був першим автором, який описав новий міський тип, притаманний модерній культурі. У дослідженні зазначено, що осмислення автора було створене у період домінування позитвістського світобачення, що вплинуло на естетичне спрямування тексту, який за своєю сутністю є зразком літератури реалізму. Тим не менш, у сучасному літературознавстві науковці й досі посилаються на це джерело, наприклад Прісцила Фергюсон та Брюс Мазліш. Із цього тексту також беруть початок класичнні моделі фланерства Шарля Бодлера та Вальтера Беньяміна, які розпочинають рефлексії щодо фланера модерної епохи, який є не лише носієм детальних фактів про місто, а й збирає враження та трансформує їх на об’єкти мистецтва. Як зазначено у дослідженні, рефлексії цих письменників створили основу для аналізу фланертсва у культурних студіях та у контексті французької літератури зокрема. Подальший аналіз теоретичного дискурсу у підрозділі першого розділу вказує на те, що уже на початку 2010-х років використання класичних текстів, присвячених фланерству, вже піддається певному переосмисленню. Зокрема у збірці текстів ініціативи Річарда Ріглі під назвою "Фланер за кордоном: історичні та міжнародні перспективи", у якій автори вже намагаються розширити георграфію фланерства. Єдиним недоліком роботи, на нашу думку є фокус здебільшого на темах культури та історії мистецтв – художні тексти у дослідженнях згадуються у поодиноких випадках. Однак, ця спроба розширити межі фланерства уже дозволяє застосовувати напрацьовані теоретичні результати у літературних дослідженнях. Тип фланера переосмислюють також дослідниці гендерних студій. У роботі проаналізовано полеміку Джанет Вольф, Грізельди Поллок та Елізабет Вілсон стосовно доступності міських просторів для жінок у модерну епоху, й відповідно культурних та соціальних підстав для існування фланерки. Поза тим ми продовжуємо аналізувати жіночий дискурс фланерства, у якому з’являється іще більше текстів, присвячених тематиці, що свідчить про популярність теми у сучасному літературознавстві. У дисертації здійснено огляд найактуальніших сучасних джерел автортсва: Катрін Неші, Лорен Елкін, Анни Марії Іґлесіас, які продовжують досліджувати проблему жіночого фланертва у різних культурно-історичних контекстах. Також у першому розділі здійснено діахронний аналіз фланерського дискурсу у іспанському та українському літературознавстві. Приділено увагу основним віхам розвитку у епохах романтизму, реалізму, модернізму та постмодернізму. Проміжним висновком цього підрозділу є те, що для іспанської літератури аналіз фланерських є доволі розвиненою темою для дослідження, про що свідчить зібраний масив теоретичних текстів, присвячених різним епохам літератури Іспанії. Натомість, образ фланера в українському літературознавстві іще потребує наукового аналізу та рефлексії, однак, у дисертації проаналізовано дослідження сучасних українських дослідників: Максима Карповця, Анни Сидор, Тетяни Сірочук. Проаналізований масив текстів дозволив зробити підсумки та сформувати методолгію дослідження, практична частина якого представлена у другій частині дисертації. Другий розділ дисертації присвячений практичному порівняльному аналізу текстів, що поділяють хронологічні межі, ідейно-естетичні домінанти та сюжети. Зокрема у роботі проаналізовано прозові твори письменниць Лесі Українки та Кармен де Бурґос, які відображають погляди авторок на життя жінки у модерному місті. Результати аналізу продемонстрували подібність автроських стратегій та ставлення до жіночого фланерства, як спроби головних героїнь освоїтись у міському просторі та знайти шляхи власної реалізації у часи світоглядної кризи, протягом якої окреслюється й криза патріархальної культурної парадигми. Продовженням дисертаційного дослідження став аналіз текстів авторів-чоловіків, В. Винниченка та М. де Унамуно, які описують психологічний стан фланера у взаємодії із жінкою у міському просторі. Аналіз продемонстрував наявність у текстах феномену тривожної маскулінності, який виникає у світоглядному полі нових часів, як маркер кризи патріархального світогляду. Завершує другий розділ аналіз творів П. Барохи та М. Хвильового, які ілюструють чоловіче бачення жінки у міському просторі. Протягом аналізу простежується вплив гендерної ідентичності автора на формування образів головних героїнь у текстах, які мають більше просторової свободи у порівнянні із героїнями української та іспанської авторок. У висновку роботи підведено підсумки порівняльного аналізу текстів, окреслено основні тенденції формування фланерського дискурсу в іспанській та українській літературах, визначено перспективи подальших досліджень теми.