Статтю присвячено мало дослідженій сфері меморіальних студій (Memory Studies) – накопичувальній пам’яті. Йдеться про пам’ять-слід – простір колективної пам’яті, незапитаний референційними рамками сучасності, а тому неінституціоналізований і відкритий для досліджень тактик звернення до минулого адресатів політик пам’яті. The article is dedicated to an insufficiently explored issue of Memory Studies – store memory. So called “memory-trace” – is an unrequested by current referential frames area of collective memory. Noninstitutionalized status makes this field available for studying of memory access tactics practiced by the recipients of memory politics.