У статті розглянута правова політика Української СРР в питаннях релігії часів першого п’ятиріччя після встановлення радянської влади. Із залученням відповідного нормативного матеріалу проаналізовано інтерпретацію поняття свободи совісті та правовий статус релігійних організацій в Україні означеного періоду. Зроблено спробу простежити загальні тенденції правового регулювання державно-церковних відносин та співвіднести офіційно декларовані принципи у цій царині із дійсними намірами більшовицького уряду.