Browsing by Author "Шандра, Валентина"
Now showing 1 - 20 of 22
Results Per Page
Sort Options
Item Васіляускєне, Алдона. Литва – Україна: релігія, наука, культура в діяльності вільнюських ченців-василіян / Vasiliauskiene, Aldona. Lietuva – Ukraina: religija, mokslas, kultūra vilniaus vienuolių bazilijonų veikloje (Львів: Місіонер, 2021), 1112 с. : [рецензія](2023) Шандра, ВалентинаСьогоднішні дискусії про місце і роль російського православ’я, про майнову власність храмів, про права церковних громад вимагає дедалі більших знань церковної історії України. Адже на українських теренах тривалий час поруч із православ’ям побутували й інші релігійні конфесії, серед яких і Унійна Церква. Українські дослід- ники, зокрема Оксана Карліна , Валентина Лось , Ігор Кривошея та багато інших, поглиблено висвітлюють її історію, зосереджуючись на василіянах як одному з основних чернечих згромаджень.Item Видавнича діяльність земств українських губерній як ознака самоврядування(2022) Шандра, ВалентинаМетою статті є з’ясування чинників та прагнень, які спонукали земства українських губерній у складі Російської імперії розгорнути широку видавничу діяльність. А також виявити тематику видань та їхню спрямованість. Аналіз друкованої продукції земств дозволяє стверджувати, що вони прагнули шляхом видання зафіксувати і зберегти для власних потреб основну інформацію про результативність безпосередньої діяльності. У виданнях йшлося про обговорення та прийняття рішень на земських губернських і повітових зібраннях, спрямованих на піднесення місцевого господарювання. Для комунікації з виборцями і платниками податків практикувалося видавати звіти про власну роботу і про витрати коштів місцевих бюджетів. Через друковану продукцію земські управи повідомляли населення про обов’язкові розпорядження щодо виконання вимог і норм санітарії та гігієни, дотримання пожежних правил та попередження стихійних лих. Потреба у постійних стосунках, у тісному спілкуванні з населенням змушувала земства набувати у власність друкарні та збільшувати репертуар друкованої продукції. До організаційно-звітної документації додавалися періодичні та просвітницько-тематичні видання. До останніх належала література, яку готували для населення фахівці, котрі служили у земстві агрономами, лікарями, ветеринарами, статистами. До видання власних праць вдавалися й різні локальні з’їзди, які відбувалися під егідою земств, а також окремі їхні структурні підрозділи, як от наради, комісії, бюро, ради. Друкована продукція сприяла піднесенню сільськогосподарської і загальної культури і свідчила, що земства, як самоврядні органи місцевої влади, плідно нею скористалися для мобілізації людності та для виконання покладених на них державою повноважень.Item Всеросійські з'їзди об'єднаного дворянства та участь у них уповноважених від Чернігівщини (1906–1916 рр.)(2021) Шандра, ВалентинаЙдеться про Чернігівське губернське дворянське зібрання та його участь через уповноважених у з’їздах всеросійського об’єднаного дворянства. Метою статті є вияснення їхньої позиції при обговоренні і прийнятті рішень з кардинальних питань політичного життя держави, з’ясування числа учасників кожного з 12-ти з’їздів. Зауважено, у яких з них чернігівські дворяни не поділяли і чому позиції постійної ради об’єднаного дворянства. Методологія дослідження ґрунтується на загальних принципах науковості та історизму з використанням методів соціальної історії. Встановлено, що у роботі всеросійських з’їздів об’єднаного дворянства взяли участь 22 особи. Серед них виділяються групи аристократів-землевласників та малоземельних дворян. Усі вони були місцевими громадськими діячами, очолювали земські установи, активно впроваджуючи самоврядування на повітовому і губернському рівнях. П’ять із них були депутатами Державної думи і двоє – членами Державної ради. Решта – перебували на державній службі у місцевих державних установах, за винятком Олександра Рачинського, який у 1915–1917 рр. обіймав посаду товариша міністра народної освіти. Вони підтримали провідну ідею з’їздів: збереження самодержавства, продемонстрували станову вірнопідданість і лояльність династії Романових, як гарантію власної стабільності та традиційної форми державного управління. Оскільки в обговоренні реформ уряду П.А. Столипіна ініціативу перехопили вищі сановники з урядових кіл і уповноважені від дворян центральних російських губерній, то чернігівські зайняли аполітичну, очікувальну позицію і особливою активністю не відрізнялися. Натомість вони ініціювали внесення змін до статуту об’єднаного дворянства, яке, на їхнє розуміння, повинне було відстоювати інтереси провінційного дворянства, а менше – зважати на партійні суперечки.Item Гімназійна освіта Києва наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.(2022) Фесак, Олексій; Шандра, ВалентинаДана робота присвячена дослідженню гімназійної освіти у м. Києві кінця ХІХ – початку ХХ ст. У першому розділі з’ясовуються причини реформування гімназійної освіти в Російській імперії у 60-х років ХІХ ст. Внаслідок кількох реформ вона позбувалася елітарної замкнутості, урізноманітнювалися напрямки освіти, які поділялася на класичну і реальну, зросла кількість гімназій для дівчат, зокрема приватних. У другому розділі йдеться про гімназії м. Києва, який на кінець ХІХ століття став адміністративним центром Південно-Західного краю з розвинутою інфраструктурою, промисловістю, культурою, що відобразилося у кількісному збільшення гімназій як для юнаків, так і для дівчат. Вони вже надавали освіту не лише дітям дворян і чиновників, а й різночинцям та міщанам. Простежено час спорудження гімназійних закладів, зауважено відомих зодчих, які укладали проекти та зводили будівлі. Звернено увагу на архітектурні стилі як міністерських, так і найманих будівель, які, не в останню чергу заохочував навчання. За допомогою картографічного методу з’ясовано локалізацію навчальних загальноосвітніх закладів по місту та зауважено їх розташування у середмісті з конкретизацією кожної гімназії по київських дільницях.Item Київське слов’янське благодійне товариство: організація та діяльність (1869–1917)(2022) Ковальчук, Кирило; Шандра, ВалентинаРобота є комплексним дослідженням організації, членства та діяльності Київського слов`янського благодійного товариства. Вона покликана визначити роль товариства в благодійній та науково-освітніх сферах, а також простежити етапи розвитку товариства, виявити основні напрямки його діяльності. На підставі аналізу організаційної та звітної документації товариства, залученням наукових праць з’ясовуються передумови його заснування, структура та конкретизовано розміри благодійної діяльності та спрямованість видавничої діяльності. У першому розділі відтворено суспільно-політичну атмосферу в Російській імперії, яка спричинила заснування слов’янських товариств, зокрема визначено передумови до створення такого товариства у Києві. У другому розділі увага звернута на членів товариства, сфери їх наукового зацікавлення та громадську позицію. Вказано їх практичні заходи у розгортання його діяльності. В роботі відзначено взаємовідносини товариства з владою та іншими слов’янськими комітетами.Item Навчання та виховання спадкоємців російського престолу (XIX – початок XX ст.)(2023) Оріщенко, Богдан; Шандра, ВалентинаМета дослідження –простежити, як здійснювалося навчання і виховання спадкоємців імператорського престолу та великих князів із роду Романових від Миколи І до Миколи ІІ. А також з’ясувати, чим воно відрізнялося від інших аристократичних родин та від традицій західних монархій.Item Навіщо Російська імперія створювала військові поселення на українських територіях?(Інститут історії України Національної Академії наук України, 2022) Шандра, ВалентинаВійна 1812 р. виявила слабкі сторони боєздатності армії Російської імперії, серед яких найважливішим була відсутність підготовлених резервів. Утримувати військо в 1 млн солдат для порівняно бідної Росії було важко. Для їх подолання потрібно було змінити на більш ефективні принципи комплектування армії, відмовившись від рекрутської системи. Війна також змусила верховну владу по-новому оцінити власний народ, який виявив здатність чинити опір французам. У пошуках піднесення боєздатності армії було віддано перевагу військовим поселенням, хоча західноєвропейські держави вслід за Францією зайнялися впровадженням загальної військової повинності. Але ні Олександр І, ні Микола І не вдалися до цього, а створили й підтримували усю першу половину ХІХ ст. військові поселення, включаючи в їх орбіту величезні українські території. На них покладалося завдання воєнізувати селянство, яке б поєднувало землеробство і військову службу. Це була репресивна система. Ідея військових поселень не була чисто російським явищем. Ймовірно, О. А. Аракчеєв запозичив її в Трансільванії, де на кордоні з Туреччиною було поселено 17 полків, солдати яких понад 200 років були водночас і хліборобами. Досвід формування малоросійських козаків також брався до уваги. Оскільки коштів у казні на запровадження перших військових поселень не було, то Олександр І розпорядився передати у військове відомство ті гроші, що збиралися з українських козаків за право винокуріння. Ця сума була достатньо велика – 1 716 228 руб., і вона стала постійною статтею їхнього фінансування.Item Олика в історико-статистичних та довідкових виданнях ХІХ - початку ХХ ст.(2021) Шандра, ВалентинаУ статті проаналізовано основні історико-статистичні та довідкові видання ХІХ – початку ХХ ст., у яких йдеться про містечко Олику. З’ясовано змістове наповнення такої інформації, виділено історичні екскурси у давню історію містечка, його перебування у власності князів Радзивилів. Також вказано на можливість отримати такі показники до характеристики Олики як чисельність її жителів, їхнє етнічне походження, основні заняття та наявність промислових, освітньо-культурних закладів та храмів.Item Перелом: війна Росії проти України у часових пластах і просторах минувшини. Діалоги з істориками : у 3-х кн.(Інститут історії України НАН України, 2022) Агеєва, Віра; Алфьоров, Олександр; Андрощук, Олександр; Арістов, Вадим; Аркуша, Олена; Бажан, Олег; Блануца, Андрій; Басара-Тиліщак, Галина; Білий, Дмитро; Бондарук, Леся; Ващук, Дмитро; Вєтров, Ігор; Ведмідь, Людмила; Верменич, Ярослава; Верстюк, Владислав; Віднянський, Степан; Вронська, Тамара; Галушко, Кирило; Гінда, Володимир; Головко, Володимир; Гончаренко, Олексій; Горобець, Віктор; Грицюк, Валерій; Громенко, Сергій; Гуржій, Олександр; Даниленко, Віктор; Даниленко, Олександр; Даниленко, Святослав; Денисенко, Галина; Екерт, Дені; Єфіменко, Геннадій; Заболотна, Тетяна; Затилюк, Ярослав; Зорич, Оксана; Калакура, Ярослав; Киридон, Алла; Ковалевська, Ольга; Кудлай, Олександра; Кудряченко, Андрій; Кузіна, Ксенія; Лисенко, Олександр; Лисиця, Лариса; Литвин, Микола; Лупандін, Олексій; Любченко, Володимир; Мартинов, Андрій; Матях, Валентина; Матяш, Ірина; Мельниченко, Володимир; Михайлуца, Микола; Молчанов, Володимир; Муравський, Олег; Ніколайчук, Дмитро; Орлевич, Ірина; Осташко, Тетяна; Падалка, Сергій; Пастушенко, Тетяна; Патриляк, Іван; Перехрест, Олександр; Пилипів, Ігор; Пиріг, Руслан; Подкур, Роман; Посівнич, Микола; Потильчак, Олександр; Реєнт, Олександр; Рубльов, Олександр; Русіна, Олена; Савчук, Іван; Скальський, Віталій; Слободянюк, Микола; Смирнов, Андрій; Смолій, Валерій; Соколюк, Сергій; Солошенко, Вікторія; Соляр, Ігор; Станіславський, В’ячеслав; Стасюк, Олександра; Степанков, Валерій; Тітіка, Олена; Ткаченко, Василь; Толстов, Сергій; Томазов, Валерій; Трофимович, Володимир; Трофимович, Лілія; Троян, Сергій; Удод, Олександр; Филь, Олександр; Хойнацька, Людмила; Чекаленко, Людмила; Чухліб, Тарас; Шама, Олег; Шандра, Валентина; Шаповал, Юрій; Шевченко, Валентина; Шморгун, Олександр; Щупак, Ігор; Якубова, Лариса; Ястремська, Тетяна; Ясь, Олексій; Яценко, Ніна; Балабушевич, Тетяна; Вирський, Дмитро; Гончар, Ольга; Заремба-Косович, Ганна; Захарчук, Олег; Ільницький, Василь; Кірсенко, Михайло; Ковалів, Юрій; Кононенко, Василь; Кривизюк, Леонід; Кузьменко, Оксана; Литвин, Володимир; Михайловський, Віталій; Остапчук, Олександр; Пашкова, Ольга; Разиграєв, Олег; Руснак, Юрій; Русина, Олена; Санжаревський, Олег; Сегеда, Сергій; Хахула, Любомир; Черевко, Оксана; Шумило, СергійНауково-популярне видання у форматі уявного діалогу фахівців-істориків із читачами висвітлює широкий діапазон проблем з історії України від середньовічних часів до сучасності. Актуальні питання української минувшини репрезентуються у різноманітних контекстах кардинального перелому новітньої історії, пов’язаного з російсько-українською війною 2014–2022 рр. У тривалій історичній ретроспективі розглядається багатовікова російсько-українська конфронтація, котра значною мірою визначила зміст, конфігурацію і спрямованість ранньомодерної, нової та сучасної історії України. На численних історичних сюжетах, проблемах і фактах показується вмотивованість сучасної війни, перебіг її гібридної фази, природа путінської Росії та її неоімперського проєкту, скерованого на підпорядкування пострадянського простору і його суцільну делімітацію. Аналізується соціокультурне й посттоталітарне підґрунтя рашизму, котрий став визначальним чинником у повномасштабній військо-політичній агресії сучасної Росії проти незалежної України. Наголошується, що сучасна війна спрямована не тільки на знищення України як держави і повне розчинення української ідентичності та підміну її гібридними проекціями (малоросійською, новоросійською і т.п.), а й руйнацію сучасного світового устрою. Для найширшого читацького загалу.Item Представлення української національної ідентичності в періодиці Російської імперії кінця 1850-х – першої половини 1860-х рр.(2018) Крилова, Юлія; Шандра, ВалентинаКваліфікаційна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за напрямом 6.020302 – Історія. – Національний університет "Києво-Могилянська академія" – Київ, 2018. У кваліфікаційній роботі артикульовано проблему конструювання української національної ідентичності на сторінках українських видань, які все ще недостатньо залучаються дослідниками і не розцінюються як один із самостійних напрямків діяльності українофілів. За мету поставлено дослідження вказаної теми у контексті протистояння польського націоналізму та концепції "великої російської нації". Для дослідження опрацьовано історіографічну базу, яка розкриває проблематику розвитку українофільства серед конкурентних національних проектів. Основу джерельної бази склали українофільські видання журнал "Основа" та газета "Черниговский листок". Окрім того, було залучено опубліковані матеріали, присвячені мовній політиці та суспільно-політичним рухам у Російській імперії. На основі аналізу панівних теорій націй і націоналізму та традиційних схем періодизації українського національного руху запропоновано оцінку українофільської діяльності початку 1860-х рр., визначено специфіку її організаційних форм. Досліджено внесок українофільських видань у формування ментальної мапи українського простору через історію і пам’ять, а також роль мови та образу Тараса Шевченка як інструменту формування національної ідентичності.Item Становлення спорту в українських містах Російської імперії на зламі XIX-XX століть(2023) Муратова, Людмила; Шандра, ВалентинаКваліфікаційна робота мала на меті простежити, як відбувалося становлення спорту в українських містах, з’ясувати його види та визначити, яке місце він посідав у повсякденному житті містян. Дану проблему ми вирішили проаналізувати через призму популяризації спорту, культури здорового тіла в суспільстві і участі представників Російської імперії у відродженні Олімпійського руху. Для розкриття теми ми залучили як історіографічну, так і джерельну бази. Остання кладається, в більшості, з періодичних видань, зокрема, ми залучили такі журнали: "К спорту!", «Русский спорт», "Циклист" та інші. В історіографії ж ми спиралися на дослідження Валентини Шандри та Олени Аркуши, Олексія Лях-Породька, Володимира Кулікова, Сергія Бубки та інших. В результаті, завдяки опрацюванню періодики і літератури, ми змогли з’ясувати умови та причини популярності спортивного руху, проаналізувати спорт як одну із складових повсякденного життя серед багатьох різних категорій містян, і показати роль спортивних змагань в Російській імперії тапоза її межами. Наприклад, ми описали висвітлення Олімпійських змагань, участі спортсменів та представників з імперії у них, а також події 1913 року (Перша Російської Олімпіади у м. Києві та підготовку до неї) у тогочасній пресі. Також дослідили думки експертів-лікарів щодо різних вправ, створених для підтримання здорового і міцного тіла, і методик залучення дітей до фізичної культури. Сфокусували увагу на проникненні спортивного руху в українські міста Російської імперії, а також розглянули проблему введення фізкультури і спортивних занять до навчальних закладів.Item Україна в XIX столітті : доба модернізації(Академперіодика, 2022) Шандра, Валентина; Аркуша, ОленаВідображено перебування української людності у складі двох монархій — Габсбургів і Романових упродовж "довгого ХІХ століття", що охоплює період європейської історії від Великої французької революції до Першої світової війни. Простежено геополітичні зміни через зникнення з європейської мапи Гетьманщини, Речі Посполитої і Кримського ханства, входження їхніх територій до Австрійської і Російської імперій. Описано особливості відносин імперської влади і локальних спільнот, зокрема ставлення до релігії, важливої складової ідентичності, використання їхніх потенціалів в імперських інтересах і найперше для військового захоплення нових територій. Попри все українцям вдалося зберегти власний культурно-інтелектуальний простір, де відбувалось осмислення дійсності, шляхів її зміни та пошуків місця України у світі, що стало запорукою всеукраїнської єдності. Для широкої аудиторії.Item Україна в XIX столітті : людність та імперії(Академперіодика, 2022) Шандра, Валентина; Аркуша, ОленаВідображено перебування української людності у складі двох монархій — Габсбургів і Романових упродовж "довгого ХІХ століття", що охоплює період європейської історії від Великої французької революції до Першої світової війни. Простежено геополітичні зміни через зникнення з європейської мапи Гетьманщини, Речі Посполитої і Кримського ханства, входження їхніх територій до Австрійської і Російської імперій. Описано особливості відносин імперської влади і локальних спільнот, зокрема ставлення до релігії, важливої складової ідентичності, використання їхніх потенціалів в імперських інтересах і найперше для військового захоплення нових територій. Попри все українцям вдалося зберегти власний культурно-інтелектуальний простір, де відбувалось осмислення дійсності, шляхів її зміни та пошуків місця України у світі, що стало запорукою всеукраїнської єдності. Для широкої аудиторії.Item Умови праці та дозвілля робітників Донбасу (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)(2022) Забоцький, Олександр; Шандра, ВалентинаКваліфікаційна робота присвячена умовам праці та дозвілля робітників Донецькому регіону, який став зразком інтенсивного промислового розвитку, продемонструвавши небачені до цього темпи індустріалізації в Російській імперії. Автор визначає, що умови робітників Донбасу відзначалися відсутністю безпеки праці, низьким соціальним забезпеченням. Разом з тим деякі підприємці, зрозумівши, що від робітництва залежить рівень їхнього збагачення, почали вживати заходи, спрямовані на зростання продуктивності праці та на організацію кращих умов на виробництві та в побуті. Спираючись на дослідження попередників та використовуючи тогочасні статистично-довідкові видання й спогади сучасників, автор приходить до висновку, що життя робітничого середовища зазнавало змін внаслідок поліпшення умов праці, соціального забезпечення та дозвілля.Item Чому Російській імперії вдалося мобілізувати українське козацтво для участі в наполеонівській війні 1812 р., придушенні Листопадового повстання 1830 р. та Східній (Кримській) війні 1853–1856 рр.?(Інститут історії України Національної Академії наук України, 2022) Шандра, ВалентинаВідповідь на це питання можна отримати, знаючи становище козацтва в першій половині ХІХ ст. Тоді відбувалося його поступове оселянення і закріпачення. Залучення його до бойових дій, які вела держава, супроводжувалося обіцянками повернення їм колишнього вільного становища. Для переконливості козакам повертали традиційне для них управління, дозволяли самостійно обирати полковників та офіцерів, зрозумілу і знайому їм форму самоорганізації. У своєму середовищі козаки чутливо реагували на такі обіцянки. Адже вільне життя пам’ятали діди (пригадаємо розповіді діда Тараса Шевченка), воно уже героїзувалося у піснях і баладах і стійко закріплювалося в історичній пам’яті. Держава спекулювала на таких козацьких прагненнях і настроях. Одним із перших до маніпуляцій вдався малоросійський генерал- губернатор Я. І. Лобанов-Ростовський. Йому аби виконати розпорядження Олександра І зібрати полки для війни з Наполеоном, довелося пообіцяти козакам, що створене ними Українське військо після війни не розформують і козаки залишаться на військовій службі. Комітет міністрів тоді засудив вчинок генерал-губернатора, вказавши на перевищення ним повноважень, але не відшкодував козакам їхніх витрат на озброєння, що коштувало й тоді вже чимало – 100 руб. на козака. Крім того, їхніх коней і зброю забрали в казну. На численні скарги до імператора про відшкодування їхньої вартості ніхто не відповів.Item Яке значення мала Перша світова війна для української людності?(2022) Аркуша, Олена; Шандра, ВалентинаПерша світова війна стала найбільшим військовим зіткненням за всю історію людства. У ній взяло участь 38 держав, було мобілізовано близько 70 млн осіб, втрати становили 10 млн осіб. З початком війни українці опинилися по різних її боках. До австро-угорської армії було мобілізовано близько 300 тис. українців, а до російської – близько 4 млн. З перших днів війни західноукраїнські землі стали ареною активних бойових дій, а підросійська Україна – постачальницею солдат для армії. Тут зосереджувалися війська Київського та Одеського округів, з яких було створено Південно-Західний фронт, завданням якого було приєднати Галичину і Буковину і відсунути російський кордон до карпатських перевалів. Російська окупація Галичини й Буковини тривала з вересня-жовтня 1914 до червня 1915 р. та увійшла в історію як один із знакових періодів у російсько-українських відносинах, котрі демонстрували всьому світові справжні цілі й наміри російської політики щодо України.Item Якою була участь українців у російсько-турецьких війнах?(Інститут історії України Національної Академії наук України, 2022) Шандра, ВалентинаГотуючись до війни з Османською імперією (1768–1774), Росія прагнула закріпитися в південному регіоні, отримати право вільного проходження своїх суден у Чорному морі та мати надійні кордони з Річчю Посполитою. Для цього вона почала створювати Чорноморський флот, кількість якого за роки війни зросла до 11 великих кораблів та 99 невеликих суден (галер, фрегатів, галітів). Вирішено було залучити до участі і українське козацтво аби скористатися його форпостами, які становили передову оборонну лінію на кордоні з Кримським ханством і ставали надійним плацдармом для наступу на Туреччину.Item Якою була участь українців у російсько-японській війні 1904–1905 рр.(Інститут історії України НАН України, 2022) Шандра, ВалентинаНа початок ХХ ст. загострилася міжнародна ситуація, назрівав новий геополітичний конфлікт. Російська імперія почала пильніше приглядатися до Далекого Сходу, обираючи його для власного подальшого розширення. Микола ІІ почав формувати східну політику, яка призвела до російсько-японської війни. Ця війна була малозрозумілою і солдатам, і офіцерам, а почасти і генералітету, що відбилося на її наслідках. Враховуючи морський характер війни, серед інших заходів було надано сприяння будівництву військових суден у Миколаєві. Для забезпечення армії кулями до заводів з їх виготовлення було підвищено вимоги, зокрема Луганський продукував їх 31 тис. Виготовлення гармат, крім петербурзьких заводів, зосереджувалося на київському "Арсеналі", який належав до першої категорії заводів військового відомства.Item Які війни на території України ХVIII - початку ХХ ст. будуть вважатися визвольними, а які - загарбницькими?(Інститут історії України Національної академії наук України, 2022) Шандра, ВалентинаУкраїнські землі, перебуваючи у складі Речі Посполитої, Російської та Австрійської імперій, не раз і два ставали місцем, де відбувалися військові битви, дислокувалися армії, а людність брала участь у боях, надавала постій, забезпечувала війська продуктами і фуражем. За всієї складності класифікації війн говоримо про найбільш загальні, а саме про визвольні і загарбницькі. В основу такого поділу береться мета війни та її причини. Першими вважаються ті, під час яких захищаються споконвічні території, які народ вважає здавна своїми. Їх ще називають справедливими. Для загарбницьких воєн характерне захоплення і привласнення чужих земель з примусом підкорятися завойовникам. Вони, як правило, вважаються несправедливими. Такий етичний поділ існує з давніх часів і до сьогодні не втратив свого значення.Item Які військові повинності відбувала людність українських земель упродовж ХІХ – початку ХХ ст.?(Інститут історії України Національної академії наук України, 2022) Шандра, ВалентинаЗа етнічним характером армія вважалася російською, хоча комплектувалася вона не лише з росіян, а й з українців і білорусів, проте за двома останніми не визнавалася їх окрема ідентичність. Найважливішою і найтяжчою військовою повинністю в Російській імперії була рекрутська, яку відбували різні категорії податкового населення, в основному селяни і міщани. Рекрутські набори здійснювалися досить часто, а з 1774 р. майже щорічно. Ними займалися казенні палати, запроваджуючи п’ятисотенні рекрутські дільниці та стежачи за розподіленням цієї повинності. Відбували її чоловіки у віці від 17 до 35 років, і для солдатів та матросів селянського походження вона була спершу пожиттєвою. Її замінила 1793 р. двадцятип’ятирічна, потім – з 1834 р. – двадцятирічна, а з 1855 р. – дванадцятирічна служба. З 1831 р. її відбування регулювалось законодавчим актом – Рекрутським статутом 1831 р., який чітко унормовував черги в міщанських і селянських громадах та установлював категорії населення, які звільнялися від неї. 1838 р. почало запроваджуватися жеребкування. Із запровадженням загальної військової повинності 1874 р. вона ставала п’ятнадцятирічною (6 – дійсної і 9 – в запасі). Призову підлягали всі, кому виповнилося 20 років.