Abstract:
У статті розглядаються деякі аспекти сучасної державної політики України
стосовно ромів. Підкреслюється брак офіційної інформації щодо кількості ромів в нашій країні та їхнього соціально-економічного становища. Виявляються
основні сфери дискримінації ромської національної меншини (освіта, житлові
умови, охорона здоров’я, працевлаштування, соціальне забезпечення тощо).
Особлива увага приділяється гендерній дискримінації ромських жінок як в українському суспільстві в цілому, так і всередині ромських громад. Аналізується
Альтернативний звіт стосовно виконання Україною Конвенції ООН з ліквідації
усіх форм дискримінації щодо жінок, підготовлений ромськими організаціями.
Акцентується проблеми, з якими стикаються ромські дівчатка: послух батькам,
обов’язкове виконання репродуктивної функції, ранній шлюб, незавершена
шкільна освіта, обмеження свободи пересування тощо. На прикладі такого феномену, як ранній шлюб, демонструються патріархальні відносини в ромських
громадах. Підкреслюється гетерогенність цих громад; аналізується тенденція
до зміни традицій, а також етичні аспекти питання ранніх шлюбів, яке може стати чинником підвищення рівня ромофобії в українському суспільстві. Задля зміни ситуації пропонується інституціоналізувати практику так званих «ромськихмедіаторів», яка вже декілька років успішно впроваджується в Україні.
