У статті через призму генеалогії Мішеля Фуко та критики відчуження розглядається політич-
не тіло індивіда доби пізнього капіталізму – тіло-власність, дається нарис його генеалогії в захід-
ній культурі від доби Просвітництва і від праць Маркіза де Сада. Специфіка тіла-власності поля-
гає в тому, що індивід починає ставитись до власного тіла як до власної власності в єдності трьох
прав – володіння, користування і розпоряджання, формується ринок ідентичностей.
Using the Michell Foucaut genealogy and Karl Marx critique of alienation the political body of the
individuum under the late capitalism – the body property, its genealogy from the Enlightenment XVIII ct.
and Marquise de Sade is examined. Under the late capitalism individuum operates his own body as his own
property in the unity of three laws of property: a law to own, a law to pocess, and a law to control.
