Євангеліє від Імануїла: вчення Канта про віру чистого розуму

Loading...
Thumbnail Image
Date
1999
Authors
Мінаков, Михайло
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Український Центр духовної культури
Abstract
Питання віри для людини не є стороннім. Починаючи з того, як трансцендентне тематизувалося в свідомості європейського світу, проблема віри набула незаперечного характеру. Увага до ірраціональних вимірів людини стала особливо помітною в християнстві. Якщо античність вбачала у вірі лише найнижчу сходинку пізнання, то Середньовіччя побачило в ній джерело істини, спосіб, в який приходить Божественне Одкровення. Християнські мислителі завжди намагалися зрозуміти віру, з'ясувати її місце і роль у житті людини. Такі пошуки примушували мислителя визначати поняття віри, піддати розгляду розуму сам феномен віри і її поняття. Серед таких мислителів були Тертулліан, Августин, Еригена, Дунс Скот, Роджер Бекон, Аквінат та Бонавентура. Якщо говорити про філософський аспект проблеми, то для ранньохристиянської схоластичної думки характерним було порівняння розуму й віри щодо знання й істини. Після початку великої Реформації питання віри стали розглядати і в практичному аспекті. Протестантські мислителі — Лютер, Цвінглі, Кальвін, Меланхтон, пієтисти, К'єркегор та інші — переймалися проблемою доброчесного життя й мірою впливу на добро­чесність віри та розуму. В німецькій протестантській філософії одним з найтонших дослідників феномена віри був Імануїл Кант, котрий з позицій критицизму та трансценденталізму, підійшов до розуміння віри як певної сфери ірраціонального в межах розуму людини.
Description
Keywords
віра, віра чистого розуму, філософія Канта, стаття
Citation
Мінаков М. А. Євангеліє від Імануїла: вчення Канта про віру чистого розуму / М.А. Мінаков // Мультиверсум: філософський альманах / НАН України, Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди. - Київ: Український Центр духовної культури, 1999. - Вип. 5. - С. 92-111.