Кіно-Театр. 2022. №2

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 20 of 32
  • Item
    Будні Радована ІІІ
    (2022) Іванишина, Лариса
    В Національному театрі ім. Івана Франка на камерній сцені ім. Сергія Данченка – прем’єра вистави "Радован ІІІ" за мотивами класика сербської літератури Душана Ковачевича, написаної 1973 року в жанрі театру абсурду або "чорної комедії2.
  • Item
    Коли близькі стають сторонніми
    (2022) Велика, Ангеліна
    Наприкінці жовтня на сцені Національного театру ім. І.Франка востаннє пройшла вистава "Сторонні серед нас". У ній ідеться про літніх людей, уражених хворобою Альцгеймера, поширеною у наш час.
  • Item
    Японський нон-фікшн і кримськотатарська феєрія
    (2022) Котенок, Вікторія
    Кожен театр прагне свій репертуар тримати у балансі, аби відповідати уподобанням глядачів різного віку та інтелектуального рівня, старається, аби в його афіші були вистави за творами (п’єсами, прозою, віршами тощо) як українських, так і зарубіжних авторів, як класиків, так і сучасників. А ще – підігрівати інтерес публіки першопрочитаннями на сцені маловідомих або, навпаки, популярних текстів. Прем’єри у столичних театрах – Малому та Театрі юного глядача – це підтверджують.
  • Item
    Ніч у музеї, або Історія Качки
    (2022) Швець, Юлій
    Драматурги нерідко використовують складну "екзистенційну комедію", як і "сюжет у сюжеті", як моделі для висловлення думок, що їх у традиційних жанрах висловити важко. От і цього разу сучасна польська драматургиня Марта Гушньовська запропонувала театру непростий екзистенційний концепт жінки, котра повідує печалі свого життя, вкладаючи їх в уста депресивної, але наповненої вітальною енергією Качки. Молодий український режисер Ніко Лапунов разом з однодумцями з Тернопільського театру актора і ляльки доповнює цей пташино-людський "сюжет в сюжеті" ще однією – на цей раз вкрай "чоловічою" – кримінально-сюжетною рамкою.
  • Item
    Урок історії Голокосту
    (2022) Боровець, Іван
    10 вересня 2021 року в театрі ім. Павла Орсага Гвєздослава в Братиславі (Словацька Республіка) відбулася вистава "Антикваріат". Її глядачем, завдяки люб’язному запрошенню колеги-історика Івана Камєнца, був і автор цих рядків. Очевидно, одним із мотивів пропозиції стало його кредо, що історичні наукові статті та монографії читає обмежене коло людей, переважно такі ж фахівці-дослідники, а відтак – виховна роль історії залишається поза увагою широкої громадськості.
  • Item
    "Зозуля": довга дорога до Раю
    (2022) Швець, Юлій
    Єдиним джерелом натхнення для самовпевнених жінок, чия молодість припала на сімдесяті, була побудова "комуністичного раю"; для менш упевненої їх частини – облаштування індивідуального райського гніздечка для майбутнього кохання. На це Зозульки сімдесятих витрачали всю свою вітальну енергію.
  • Item
    Сила як хитрість: чи заздримо ми Лису Микиті?
    (2022) Швець, Юлій
    До проєкту "Український прорив" долучився нині й "Лис Микита" Львівської опери. У постановці за казкою Івана Франка на музику Івана Небесного автор лібрето і режисер Василь Вовкун задіяв спеціалістів кількох країн, а на сцені загалом зайнято до 170-ти осіб творчого складу театру. Оригінальність і масштабність, а також ступінь творчої реалізації задуму дозволяють внести "Лиса Микиту" в список головних досягнень національного театру останніх років.
  • Item
    Тільки біда може об'єднати?
    (2022) Іванишина, Лариса
    Сценарій Євгена Митька "Тепер я турок, не козак…" чекав на реалізацію понад 20 років – і це унікальний випадок в історії українського кіно, бо, зазвичай, сценарії так довго не живуть, втрачаючи з часом свою актуальність.
  • Item
    Радянський гіпс & каррарський мармур ("Дорогі товариші!")
    (2022) Швець, Юлій
    1962 рік увійшов у світову історію як рік Карибської кризи, антиколоніальних війн (в контексті "битви за Алжир" на вулицях Парижа поліція протягом дня забила насмерть дві сотні алжирців), рік смерті Вільяма Фолкнера й Мерлін Монро. В радянській історії цей рік відзначився продовженням "будівництва комунізму": освоєнням космосу, обміном збитого над територією СРСР американського пілота Френсіса Пауерса на рядянського розвідника Рудольфа Абеля, масовим відвідуванням кінотеатрів (лідери прокату "Людина-амфібія" і "Гусарська балада"), будівництвом "хрущовок", – усе в супроводі найпопулярніших тоді пісень "Тече ріка Волга" і "Хай завжди буде сонце!".
  • Item
    Загубитися на острові Берґмана
    (2022) Наумова, Лариса
    Фільм "Острів Берґмана" – абсолютний арт-хаус, у якому забагато продюсерів. Головні герої стрічки, сімейна пара, обоє – режисери. Вони приїздять на острів тільки тому, що тут жив і працював всесвітньо відомий режисер. На цьому острові крутиться неабияка кількість навколо кінематографічного люду. Хтось утримує музей-резиденцію, де дозволено бути необхідний час, буквально жити і творити. Відтак утримувач є не просто музейним працівником, а знавцем життя і творчості Інґмара Берґмана.
  • Item
    Історія про три правди та одну істину
    (2022) Канівець, Анастасія
    Останніми роками в історичному кіно – та хіба лише в історичному і лише в кіно? – намітилася тенденція зображувати жорстоке патріархальне суспільство та безправну жертву-жінку, якій лишається лише вийти з цим суспільством на безнадійний герць… і, як правило, перемогти. Такі твори мають традиційні недоліки ідеологічної продукції – передбачуваність, повчальність і нав’язливість – проте і серед них з’являються речі гідного мистецького рівня. До останніх можна сміливо зарахувати і "Останню дуель".
  • Item
    Інтерпретація легенди про Зеленого лицаря
    (2022) Наумова, Лариса
    Фільм "Легенда про Зеленого лицаря" є екранізацією і переосмисленням поеми невідомого автора XIV століття "Сер Гавейн і Зелений лицар". Герой поеми Сер Гавейн – втілення образу не надто ідеального або й зовсім не ідеального мандрівного лицаря, з хибами і слабкостями звичайної людини, тим не менш, вірного своєму слову. Дослідники поеми відзначають відмінність цього твору від класичного лицарського роману саме з причини цієї неідеальності і певної невідповідності Гавейна як героя вимогам лицарської літератури.
  • Item
    Ярослав Пілунський: "Екранні образи є пріоритетом..." : [інтерв'ю]
    (2022) Пілунський, Ярослав
    Ярослав Пілунський (н. 1.03.1972, Сімферополь) – український кінооператор і режисер, громадський і просвітницький діяч. 1997 року закінчив КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого за спеціальністю "оператор-постановник". Творчу діяльність почав з відеокліпів та рекламних роликів.
  • Item
    "Не хвилюйся, двері відчиняться": всесвіт української електрички
    (2022) Суворова, Анастасія; Нагайко, Таня
    Фільм Оксани Карпович створений з деталей: пляшка, яка не дає дверям зачинитися, вкрите пилом вікно, рука, що міцно тримається за поручень. Камера ловить невеликі, але яскраві фрагменти поїздки, деталі, які роблять картину реалістичною та близькою. Але в центрі уваги – люди. Кожен персонаж стрічки яскравий та колоритний, а про деяких з них можна зняти окреме кіно.
  • Item
    Картини, що оживають: як створюється анімаційний фільм "Селяни"
    (2022)
    Нещодавно в Києві виникла унікальна студія анімації, що спеціалізується на техніці кіноживопису. Таких у світі лише чотири: крім України, є в Польщі, Сербії та Литві. Разом вони працюють над історичним фільмом "Селяни", прем’єра якого запланована наприкінці 2022 року.
  • Item
    GRA: Great Real Art. Підсумки IV Всеукраїнського театрального фестивалю-премії "ГРА"
    (2022) Швець, Юлій
    Фестиваль-премія "ГРА", який проводиться раз на рік на конкурсній основі, оголосив переможців – це шість із майже 90 прем’єрних вистав 2020 року з усіх куточків нашої країни: від Одеси до Києва, від Берегового, що на кордоні з Угорщиною, до Сєверодонецька на Луганщині.
  • Item
    На свято до корифеїв
    (2022) Котенок, Вікторія
    2021 року Всеукраїнське свято театрального мистецтва "Вересневі самоцвіти" відбулося в 51-ше і було присвячене 30-ій річниці Незалежності України (pежисеp заходу Євген Курман). За традицією його відзначали у Кропивницькому – місті, яке почесно називають колискою українського театру. Адже саме тут 27 жовтня 1882 року відбулася прем’єра вистави "Наталка Полтавка" у виконанні першої професійної трупи українських акторів, яку зібрав Марко Кропивницький. А ще Кіровоградщина є малою батьківщиною корифеїв: як Марка Лукича, так і Тобілевичів – Івана (Карпенка-Карого), Миколи (Садовського), Панаса (Саксаганського) та їхньої сестри Марії (Садовської-Барілотті), з якими він приятелював і працював.
  • Item
    Дмитро Весельський: "Мені зовсім не хочеться повторювати чиюсь формулу успіху" : [інтерв'ю]
    (2022) Весельський, Дмитро
    Дмитро Весельський народився в Рівному. Закінчив Київський університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого в майстерні Едуарда Митницького та Андрія Білоуса. Поставив кілька вистав у Театрі драми та комедії на лівому березі Дніпра, в Молодому театрі та в Малому театрі.
  • Item
    Іван Шаран: "У зоні кіно і театру можна потрапити в трошки інший світ" : [інтерв'ю]
    (2022) Шаран, Іван
    Іван Шаран (н. 1995) – український актор театру і кіно. Народився в Бориславі Львівської області. У 2017 році закінчив акторський факультет КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого (викладач Олег Шаварський). З 2018 року – актор Національного театру ім. І. Франка.
  • Item
    Віталій Пронько: "Ніщо в житті не дається просто так" : [інтерв'ю]
    (2022) Пронько, Віталій
    Вихованець Олешківського дитячого будинку-інтернату Віталій Пронько у дитинстві обожнював фільми за участю Джекі Чана і мріяв стати актором. Через вроджені вади хлопця (інвалід з дитинства, сколіоз), мало хто вірив, що йому вдасться досягти бажаного. Проте, ось уже 5 років Віталій – актор Херсонського театру. Він довів, що у мрій немає перешкод і став прикладом для багатьох українців.