Том 8

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 10 of 10
  • Item
    Суддівський розсуд під час встановлення суперечності положень кримінального закону Конституції України
    (2021) Демчук, Павло
    Автор порушує питання про можливість реалізації судом повноважень, не визначених кримінальним процесуальним законом, проте передбачених Конституцією України. Такі дилеми виникають, якщо суд прийде до переконання, що певне положення кримінального закону не відповідає Конституції України. За формальним підходом кримінальний процесуальний закон не наділяє суд повноваженнями оцінювати кримінальний закон на відповідність Конституції України. Через концепцію допустимого суддівського активізму автор доводить, що у випадках, коли застосування кримінального закону буде порушувати Конституцію України, суд повинен обґрунтовано встановити таку суперечність із Основним Законом та не застосовувати відповідне положення. Цей підхід вимагає формулювання методології казуального оцінювання конституційності положень кримінального закону, щоб запобігти свавільному застосуванню універсальних цінностей та категорій конституційного права в процесі судового розгляду кримінального провадження.
  • Item
    Причинно-наслідковий зв'язок як елемент складу правопорушення в приватно-правових відносинах
    (2021) Кадук, Ольга
    Статтю присвячено дослідженню доктринальних і практичних підходів до встановлення причинно-наслідкового зв’язку в приватно-правових відносинах. Зроблено акцент передовсім на деліктних відносинах як на найменш дослідженій темі. Розглянуто базові концепції причинно-наслідкового зв’язку, а саме "but for" test і "conditio sine gua non", та зроблено висновок, що вони не завжди є єдино застосовні. Питання наявності причинно-наслідкового зв’язку ускладнюється, коли наслідки неправомірної дії чи бездіяльності є непередбачуваними, коли є переривання причинно-наслідкового зв’язку свідомими рішеннями інших осіб та у разі множинності причин. За допомогою порівняльно-правового аналізу концепцій, які існують у різних юрисдикціях, та дослідження практики застосування цих концепцій запропоновано вирішення питання про наявність причинно-наслідкового зв’язку в таких випадках. Зокрема, проаналізовано принцип передбачуваності наслідків у договірному праві, виведений у справі англійського суду "Hadley v. Baxendale", та аналоги цього принципу в деліктному праві. Досліджено залежність наявності причинно-наслідкового зв’язку від характеру наслідків на прикладі справи англійського суду "Jolley v Sutton LBC". Щодо випадків, коли причинно-наслідковий зв’язок переривається свідомими рішеннями інших осіб, досліджено справу Суду справедливості ЄС "Kone AG and Others v. ÖBB-Infrastruktur AG" та Постанову Верховного Суду від 27.02.2019 у справі No 755/2545/15-ц. Щодо проблеми встановлення причинно-наслідкового зв’язку у разі наявності альтернативної причинності досліджено інструмент "materially contributing cause", який вивів Верховний Суд Канади у справі "Athey v. Leonati". Також продемонстровано підхід Верховного Суду у разі множинної причинності на прикладі Постанови Верховного Суду від 05.06.2019 у справі No 757/21639/15-ц.
  • Item
    Подвійна природа права, юридична визначеність і коректність (справедливість) права
    (2021) Матвєєва, Юлія
    У статті розкрито важливість поєднання в природі права його моральної основи і формального змісту. Досліджено практичне значення теорії німецького філософа права Р. Алексі про подвійну, або ж дуальну, природу права. Дуальність передбачає, що право обов’язково охоплює як реальний, або фактичний, так і ідеальний, або критичний, виміри. Фактичний вимір представлений елементами офіційного походження і соціальної ефективності, а ідеальний вимір знаходить своє вираження в елементі моральної правильності (коректності). Тож теза дуальної природи права передбачає непозитивізм (non-positivism). Важливого значення набуває питання відповідності юридичної визначеності і коректності змісту норм, що пов’язується з принципом справедливості, який вимагає, щоб рішення владних органів були морально правильними. Принципи юридичної визначеності і справедливості часто можуть конфліктувати між собою. Але жоден принцип за будь-яких обставин не може витіснити інший. Навпаки, дуальна природа права вимагає, щоб обидва ці принципи застосовувались у коректній пропорційності, урівноважено (balanced). А це можливо тільки в політичній формі демократичного або дискурсивного конституціоналізму. Конституційні права та демократія – головні елементи конституціоналізму. Вони обов’язкові в дискурсивній теорії, і обидва мають дуальну природу. Позитивізм має слабкі сторони юридичної визначеності (відкритість мови, наявність суперечливих норм, динаміка суспільного життя та ін.). Але вони стають сильними аргументами для захисту людини, її гідності, прав і свобод. І тільки орієнтація права на його подальший гуманний розвиток, на його «олюднення» – з огляду на необхідність захисту людини на засадах справедливості, рівності і свободи – може стати аргументом, що заповнює слабкі сторони юридичної визначеності. Тоді і тільки тоді принцип формальної юридичної визначеності закону перетворюється в правову визначеність як складову верховенства права, що характеризує стабільний та цивілізований розвиток правового простору.
  • Item
    Захист від кримінальних правопорушень як завдання кримінального провадження
    (2021) Новожилов, В.
    Статтю присвячено дослідженню змісту захисту від кримінальних правопорушень як завдання кримінального провадження. Автор відстоює застосування вузького підходу у визначенні захисту як завдання кримінального провадження. Проаналізовано можливість застосування протиправності та суспільної небезпечності як ознак при вирішенні питання про здійснення захисту. Надано визначення захисту від кримінально протиправного діяння як завдання кримінального провадження. Розглянуто об’єкти захисту у кримінальному провадженні, запропоновано вважати такими особу, громаду та суспільство й Український народ. Наведено перелік суб’єктів, що уповноважені чи праводійні здійснювати захист у кримінальному провадженні. Уведено поняття "атипового контрзахисту", під яким розуміється захист особи, громади та суспільства, Українського народу від кримінально протиправних діянь уповноважених суб’єктів кримінального провадження. Запропоновано виділяти два показники ефективності захисту: (1) його своєчасність та (2) пропорційність застосованих засобів характеру кримінально протиправного діяння.
  • Item
    Окремі аспекти обшуку під час розслідування незаконного видобутку дорогоцінного каміння органогенного утворення
    (2021) Пустовойтова, Я.
    У статті на основі вивчення наукових джерел і слідчої практики досліджено особливості проведення обшуку під час розслідування незаконного видобутку дорогоцінного каміння органогенного утворення. Аргументовано ефективність організації тактичної операції "Груповий обшук". Зазначено, що за умови існування декількох місць обшуку потрібно проводити тактичну операцію "Допущення обшуку з негативним результатом". У разі, якщо слідчі передбачають затримання осіб, які обшукуються, здійснюється тактична операція "Обшук – затримання". Надано перелік предметів, що є об’єктом пошуку, та визначено критерії їх розмежування під час розслідування незаконного видобутку дорогоцінного каміння органогенного утворення. Звернено увагу на тактичні та організаційні засади цієї слідчої (розшукової) дії. Проаналізовано низку проблем під час обшуків у кримінальних провадженнях зазначеної категорії та запропоновано шляхи їх усунення. Надано рекомендації щодо якісного збирання доказів.
  • Item
    Проблеми практичної реалізації процедури спеціального досудового розслідування (in absentia) в Україні
    (2021) Тимофеєв, А.
    У статті розкрито питання розвитку та функціонування інституту спеціального досудового розслідування в Україні. Проаналізовано зміни від 21.04.2021 до Кримінального процесуального кодексу України з метою поліпшення функціонування цього інституту в частині підстав для здійснення, вручення повісток, отримання дозволу на тримання під вартою осіб за процедурою in absentia та ін. Розглянуто аспект вручення повісток, пов’язаний зі складністю доказування факту отримання особою повістки та практикою ЄСПЛ і міжнародних конвенцій, які частково суперечать наявній процедурі. Охарактеризовано невирішені проблеми з суб’єктом і моментом призначення захисника під час здійснення процедури спеціального досудового розслідування, що викликає труднощі та суперечливі рішення національних судів з цього приводу. Наведено наявні питання щодо неузгодженості нормативно-правових актів, у яких зазначено підстави для здійснення спеціального досудового розслідування та необхідність визначення цих підстав виключно в Кримінальному процесуальному кодексі України. Розкрито необхідність закріплення законодавчого обов’язку слідчого або прокурора відновлювати кримінальне провадження на час розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування задля уникнення повернення цих клопотань слідчим суддею.
  • Item
    Щодо [не]відповідності Кримінального кодексу України принципу юридичної визначеності
    (2021) Хавронюк, Микола
    У статті досліджено проблему змісту принципу юридичної визначеності стосовно кримінального права. Визначено і систематизовано десять загальних вимог цього принципу: вимоги юридичної визначеності закону в контексті його форми і змісту (доступність; заборона ретроактивності; стабільність; легітимні очікування; ясність; однозначність; запобігання зловживанням, обумовленим дискрецією) та в контексті застосування і тлумачення закону (єдність тлумачення та застосування; доступність судових рішень; їх обов’язковість і виконуваність). Доведено, що КК України і практика його застосування не відповідають усім вимогам принципу юридичної визначеності закону. Продемонстровано способи забезпечення такої відповідності, застосовані під час розробки проєкту нового Кримінального кодексу України. Внесено пропозиції забезпечити зазначену відповідність шляхом прийняття нових КК України і Кодексу про адміністративні проступки, а відповідність вимозі єдності тлумачення та застосування закону – шляхом ведення у Верховному Суді контрольного примірника КК України з постатейними матеріалами, в яких відображались би висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах колегії суддів, палати, об’єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду.
  • Item
    Врегулювання спору за участю судді: чи є ефективною ця процедура?
    (2021) Ханик-Посполітак, Роксолана; Нурищенко, Роман
    Статтю присвячено вивченню ефективності застосування інституту врегулювання спору за участю судді через аналіз судової практики в усіх видах судочинства в судах першої інстанції, окрім кримінального. Зазначено, що з 2017 р. в судовій практиці з’явився абсолютно новий процесуальний інститут врегулювання спору за участю судді. Його запровадження в українське процесуальне законодавство мало на меті розвантажити судову систему. Однак, чи виконав цей інститут основне завдання, можливо з’ясувати через аналіз судової практики. У статті здійснено аналіз судової практики за весь час існування цього інституту в цивільному, адміністративному та господарському судочинстві з метою визначення частоти його застосування на практиці. З’ясовано, що врегулювання спору за участю судді в адміністративному судочинстві фактично не застосовується. Далі на підставі аналізу 100 справ за останній період визначено категорії справ, де врегулювання спору за участю судді застосовувалося частіше. Зроблено висновок, що на сьогодні інститут врегулювання спору за участю судді не набув широкого застосування та поки що його ефективність є незначною.
  • Item
    Human rights and Covid-19 pandemic challenge: what is the ECHR approach?
    (2021) Yatskevych, Ivan
    The European Court of Human Rights has already addressed certain issues caused by or connected to COVID-19 pandemic situation and numerous restrictions introduced by states to counteract virus propagation. It is necessary to mention that there are many applications pending judgments or declared inadmissible. Herewith we are going to comment on recently decided cases on the topic of COVID-19 health crisis and human rights protection. Meanwhile, there are more cases expected to be decided as many applications are pending examination by the European Court in Strasbourg.
  • Item
    Звільнення від покарання за проєктом нового Кримінального кодексу України
    (2021) Горох, Олексій
    Реформування кримінального законодавства зумовлює появу нових або вдосконалення наявних правових інститутів, що актуалізує проведення ґрунтовних наукових досліджень. Мета статті полягає у визначенні авторського бачення моделі інституту звільнення від покарання в проєкті нового Кримінального кодексу України. Для досягнення поставленої мети з використанням історико-правового, компаративістського, діалектичного, системного, герменевтичного та інших методів критично проаналізовано національне та іноземне законодавство, доктринальні положення, висвітлено сформульовані пропозиції до проєкту нового Кримінального кодексу України. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано основні новели реформування правового інституту звільнення від покарання. Розглянуто міркування, якими керувалася робоча група з питань розробки нового кримінального законодавства, формулюючи нові законодавчі положення. Доведено необхідність зміни термінології інституту звільнення від покарання. Обґрунтовано доцільність закріплення в законодавстві нових субінститутів інституту звільнення від покарання: непризначення покарання; невиконання призначеного покарання; відстрочення виконання призначеного покарання; зупинення виконання покарання. Наведено аргументи щодо доцільності оптимізації системи видів звільнення від покарання. Доведено доцільність трансформації інституту звільнення від кримінальної відповідальності в інститут звільнення від покарання. Визначено шляхи систематизації видів звільнення від покарання, передбачених у законодавстві кримінального блоку. Висвітлено нове бачення регламентації амністії та помилування. Аргументовано нагальність вдосконалення в новому законодавстві правового регулювання апробованих практикою видів звільнення від покарання. Продемонстровано, як позитивні зобов’язання держави в галузі прав людини вплинули на конструювання положень про звільнення від покарання за хворобою, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, амністію.