Іван Уривський. Висока стерня

Abstract

Володимир Кучинський, який запросив молодого режисера Івана Уривського у Театр імені Леся Курбаса на постановку "Перехресних стежок" Івана Франка, після успішної львівської прем’єри (вистава згодом отримала Державну премію імені Леся Курбаса, а також низку нагород від НСТДУ), у вузькому колі якось підвів підсумок спільної роботи його театру з режисером-новачком родом з Кривбасу: "Іван, на відміну від своїх ровесників, не прагне спекулювати на псевдоактуальності, взявши в роботу великий текст великого автора, а прагне на сцені “тихої розмови" з Вічністю, він прагне зазирнути Вічності в зіниці. Це унікальний, рідкісний дар для сучасного молодого режисера, що не прагне бути “модним” чи медійно "актуальним”, а прагне відчути трепетний стук авторового серця у тому чи іншому значному класичному творі". Така думка театрального гуру (хай не дослівно, але суть оцінки саме така) могла би слугувати епіграфом до активних творчих пошуків молодого режисера Івана Уривського на сценах Львова, Києва, Одеси.