Володимир Губа. 64 роки в моєму житті

Abstract

Важко тепер згадати точну дату, коли ми вперше зустрілись - мабуть, у консерваторії 1956 року восени, коли я переходив на третій курс композиторського відділу, а Губа лише вступив на перший після музичного училища. Але пригадуються не так зустрічі в класі Бориса Миколайовича Лятошинського, як часті відвідини один одного, позаяк ми жили неподалік: я - на площі Толстого, а він - на Пушкінській, 33, тобто навпроти будинків, де нині Спілка композиторів - Національна та Київське відділення. Конкретні деталі наших з Володею розмов про навчання, про курси теорії - гармонії, поліфонії, спеціальності тощо - зараз не пригадуються. Можу тільки відзначити, що Володя завжди був одержимий творчістю - навіть за рахунок нерідкого нехтування навчальних завдань. Мені ж, навпаки, наприкінці 1950-х творчість і виконання навчальних завдань давалися досить важко з кількох причин, і одною з найголовніших була хвороба і невдовзі смерть моєї матері.