У статті розглянуто український переклад "Критики чистого розуму" (1781/87) Імануеля Канта. Ми намагалися відповісти на запитання, чи український читач, мотивований розуміти арґументацію Канта, але не володіє німецькою, зміг би його зрозуміти, послуговуючись лише наявним нині українським перекладом цього тексту. Після перевірки адекватності послідовності перекладу термінології та правильності тлумачення вкрай складного синтаксису, яким послуговувався Кант, ми дійшли до висновку, що Кантову арґументацію зрозуміти неможливо, якщо читати лише наявний український переклад цього тексту. Зазначено, що неусувною умовою успішності фахового перекладу є домовленість професійної спільноти щодо того, як ми перекладаємо певні терміни певного автора, щоби під час обговорень не виникало термінологічної плутанини, коли на позначення того самого терміна ориґіналу використовують різні слова в мові рецепції ориґіналу. Переклад завжди є інтерпретацією, а отже, читач має інтерпретувати інтерпретацію, тому завдання максимум для перекладача – за можливістю зберегти багатошаровість ориґіналу, хоча досягнути властивої ориґіналу сенсової багатошаровості повністю, ясна річ, неможливо. Наголошено, що перекладачем класичного філософського тексту має бути дослідник, який своїми публікаціями та дослідженнями довів свою обізнаність як із текстом, який перекладає, так і з традицією, до якої цей текст належить.
Усі ці умови не було належно дотримано у тому випадку перекладу зазначеної праці Канта. Через низку непослідовностей у наявному українському перекладі "Критики чистого розуму", змістові помилки в тлумаченні синтаксису, а подеколи навіть лексики Канта читач не зможе зрозуміти ключові Кантові терміни.
В статье осуществлено рассмотрение украинского перевода "Критики чистого разума" (1781/87) Иммануила Канта. Мы пытались ответить на во-прос, смог ли украинский читатель, мотивированный понимать аргументацию Канта, но не владеющий немецким языком, его понять, пользуясь только наличным сейчас украинским переводом. После проверки адекватности последовательности перевода терминологии и правильности толкования крайне сложного синтаксиса, которым пользовался Кант, мы пришли к выводу, что Кантову аргументацию понять невозможно, если читать только наличный украинский перевод этого текста. Отмечено, что неустранимым условием успешности профессионального перевода является договоренность профессионального сообщества о том, как следует переводить определенные термины определенного автора, чтобы во время обсуждений не могло возникнуть терминологической путаницы: как правило, недопустимо, когда для обозначения того же термина оригинала используют различные слова в языке рецепции оригинала. Перевод всегда является интерпретацией, а следовательно, читателю приходится интерпретировать интерпретацию, поэтому задача максимум для переводчика – по возможности сохранить смысловую многослойность оригинала, хотя достичь присущей оригиналу многослойности полностью, конечно, невозможно. Отмечено, что переводчиком классического философского текста должно быть исследователь, своими публикациями и исследованиями доказавший свою осведомленность как с текстом, который переводит, так и с традицией, к которой этот текст принадлежит. Все эти условия не были должным образом соблюдены в том случае перевода указанного труда Канта. По причине ряда непоследовательностей в наличном украинском переводе "Критики чистого разума", ошибок в толковании синтаксиса, а иногда даже лексики Канта читатель не сможет понять ключевые Кантовы термины.
The paper deals with the Ukrainian translation of Immanuel Kant’s Critique of Pure Reason (1781/87). We tried to answer the question of whether the Ukrainian reader who is willing to understand Kant’s argument but does not understand the German original would be able to understand it by using only accessible now Ukrainian translation of this text. After checking the adequacy of terminological patterns applied in the translation and the correctness of the interpretation of overly complex syntax used by Kant, we concluded that it is impossible to understand Kant’s argument by reading only accessible now Ukrainian translation of this text. It is noted that an unavoidable condition for a professional translation’s success is the professional community’s agreement on how specific terms of a particular author should be translated so that there could not be any terminological confusion during discussions. It is unacceptable when different words in the original language denote the same term in the original. The translation is always an interpretation.Consequently, the reader has to interpret the interpretation, so the translator’s maximum task is to preserve the original meaning’s multidimensionality as much as possible. However, it is, of course, impossible to achieve the multidimensionality inherent in the original completely. We concluded that the translator of a classical philosophical text should be a researcher who has proven his or her understanding of both the text he or she translates and the tradition to which this text belongs. All these conditions were not adequately met in the case of the translation of Kant’s Critique. Due to many inconsistencies in the available Ukrainian translation of the Critique of Pure Reason, errors in the interpretation of the Kant’s syntax, and
sometimes even Kant’s vocabulary, the reader will not be able to understand the key Kant terms.
