Abstract:
У роботі досліджується поняття суб’єкта в кіноконцепції Жиля Дельоза, що була викладена у його двотомній праці Cinéma. Розглядаються такі основні поняття кіноконцепції, як "образ-рух" та "образ-час", окреслюється та аналізується проблема суб’єкта у філософії постструктуралізму та філософії Дельоза. Аналізується суб’єкт Дельоза в рамках кіноконцепції.
Показано, що суб’єкт у кіноконцепції Дельоза – це не особистість, чи персонаж, а певний розосереджений суб’єкт. Цей суб’єкт позбавлений будь-яких індивідуальних характеристик. Відповідно, Дельоз відходить від розуміння суб’єкта як централізованого та індивідуалізованого. Із винайденням кінематографу, чуттєве сприйняття почало будуватися на основі правил, що продиктовані кінематографом, а не на основі нашого знанні, чи звичній чуттєвості. Це відбувається завдяки тому, що кожен кіноглядач, завдяки образу-рухові, проходить через "педагогіку перцепції", що передбачає освоєння всіх цих "правил"; відтак "я" як кіноглядач — більше не сприймаючий суб’єкт, а індивідуалізована маса, "кожний". Для Дельоза об’єктом кіно є природа, а суб’єктом – індивідуалізація маси, а не особистість.
