Controlling fictions: methodological paradoxes and political dead ends of the new melanesian ethnography
Loading...
Date
2021
Authors
Osiievskyi, Yevhenii
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
The paper contributes to the anthropological debate surrounding the methodology of the New Melanesian
Ethnography and the model of the dividual personhood it is based on. The author introduces a disciplinary
and historical context in which the theory was formulated and proposes an extended explication of the
monograph The Gender of the Gift that is generally credited as the seminal work for the theoretical
movement. Two points of critique are introduced and foregrounded in the ethnographic material from Papua
New Guinea and Vanuatu: the limited heuristic potential of the dividual model and its ideological relativism
that is fraught with dangerous political consequences for the disciplinary project of anthropology.
Статтю присвячено критиці методологічного підходу в антропології Океанії, відомого як нова меланезійська етнографія (НМЕ). Автор демонструє дисциплінарні та історичні витоки методу та наводить низку етнографічних ілюстрацій (переважно з Папуа Нової Гвінеї та Вануату), котрі вказують на точки дотику НМЕ до проблемних феноменів, засвідчених у дисциплінарному архіві меланезієзнавства. У другому підрозділі статті запропоновано розгорнутий аналіз впливової монографії "Гендер дару" британської антропологині Мерилін Стратерн, що відіграла засадничу роль у формуванні нової меланезійської етнографії та вплинула на дослідників з інших антропологічних субдисциплін. У статті приділено увагу як специфічним компаративістським і когнітивістським моделям, розробленим Стратерн для пояснення ритуальних та економічних практик Меланезії, так і ширшій парадигмі аналізу соціальних феноменів, що бере свій початок у "Гендері дару". Автор статті розвиває два критичних аргументи стосовно центральних положень стратерніанської антропології. По-перше, пропонована дослідницею та її послідовниками модель дивідуальної особистості має вкрай обмежений евристичний потенціал у порівнянні з більш традиційними й менш контрінтуїтивними пояснювальними схемами. По-друге, НМЕ є спекулятивною та не пропонує чітких критеріїв верифікації генерованих нею гіпотез. Врешті-решт, неспроможність стратерніанської антропології не лише пояснити, а й зафіксувати існування тривкої інфраструктури гендерної експлуатації в регіоні свідчить про соціологічну наївність підходу й створює небезпечний прецедент суспільствознавчої дисципліни, що відмовляється від критики традиційних інститутів з огляду на власний епістемологічний релятивізм. Стаття спирається на широкий спектр етнографічного матеріалу про традиційні та модерні, ритуальні та повсякденні, економічні та правові практики населення сучасних Вануату та Папуа Нової Гвінеї.
Статтю присвячено критиці методологічного підходу в антропології Океанії, відомого як нова меланезійська етнографія (НМЕ). Автор демонструє дисциплінарні та історичні витоки методу та наводить низку етнографічних ілюстрацій (переважно з Папуа Нової Гвінеї та Вануату), котрі вказують на точки дотику НМЕ до проблемних феноменів, засвідчених у дисциплінарному архіві меланезієзнавства. У другому підрозділі статті запропоновано розгорнутий аналіз впливової монографії "Гендер дару" британської антропологині Мерилін Стратерн, що відіграла засадничу роль у формуванні нової меланезійської етнографії та вплинула на дослідників з інших антропологічних субдисциплін. У статті приділено увагу як специфічним компаративістським і когнітивістським моделям, розробленим Стратерн для пояснення ритуальних та економічних практик Меланезії, так і ширшій парадигмі аналізу соціальних феноменів, що бере свій початок у "Гендері дару". Автор статті розвиває два критичних аргументи стосовно центральних положень стратерніанської антропології. По-перше, пропонована дослідницею та її послідовниками модель дивідуальної особистості має вкрай обмежений евристичний потенціал у порівнянні з більш традиційними й менш контрінтуїтивними пояснювальними схемами. По-друге, НМЕ є спекулятивною та не пропонує чітких критеріїв верифікації генерованих нею гіпотез. Врешті-решт, неспроможність стратерніанської антропології не лише пояснити, а й зафіксувати існування тривкої інфраструктури гендерної експлуатації в регіоні свідчить про соціологічну наївність підходу й створює небезпечний прецедент суспільствознавчої дисципліни, що відмовляється від критики традиційних інститутів з огляду на власний епістемологічний релятивізм. Стаття спирається на широкий спектр етнографічного матеріалу про традиційні та модерні, ритуальні та повсякденні, економічні та правові практики населення сучасних Вануату та Папуа Нової Гвінеї.
Description
Keywords
New Melanesian Ethnography, dividual, Marilyn Strathern, Vanuatu, gender inequality, article, нова меланезійська етнографія, дивід, Мерилін Стратерн, Вануату, гендерна дискримінація
Citation
Osiievskyi Y. Controlling fictions: methodological paradoxes and political dead ends of the new melanesian ethnography / Yevhenii Osiievskyi // Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. - 2021. - Т. 4. - С. 54-63.