Лютерансько-ортодоксійна та пієтистична традиції у проповідях Ніколауса Людвіга фон Цинцендорфа

Abstract

У магістерській роботі здійснено спробу визначити належність графа Ніколауса Людвіга фон Цинцендорфа (1700-1760) до лютерансько-ортодоксійної чи пієтистичної традицій на прикладі збірок його проповідей Berliner Reden ("Берлінські промови", 1738). Передусім у роботі дано пояснення термінам "лютеранська ортодоксія" та "пієтизм": розказано про виникнення обох теологічних традицій, характерні ознаки, представників тощо. Заразом здійснено огляд гомілетичної теорії та практики в обох традиціях, зокрема і вплив Лютера та Меланхтона на лютеранську проповідь. Також розглянуто найважливіші події з життя Ніколауса Людвіга фон Цинцендорфа, які стосуються його становлення як теолога, та розказано про його погляди на гомілетику в книзі Jeremias, ein Prediger der Gerechtigkeit ("Єремія, проповідник справедливости"). У науковій роботі охарактеризовано наявні дискусії щодо розуміння Святого Письма через призму лютеранської ортодоксії та пієтизму. Було запропоновано власну гіпотезу про те, що у Цинцендорфових проповідях можна знайти риси обох традицій. Здійснено аналіз двох збірок "Берлінських промов»"для визначення правильності своєї гіпотези. Риси лютеранського схоластицизму та ортодоксії класифіковано у дві групи. Для точності результатів у магістерську роботу залучено аналіз творів сучасників Цинцендорфа. Так, розглянуто особливості твору Vollständiger Timotheus Verinus (1718) теолога Пізньої ортодоксії Валентіна Льошера та Die erste Liebe (1696) радикального пієтиста Ґотфріда Арнольда. На основі отриманої інформації про особливості згаданих теологів було проведено порівняльний аналіз ідей їхніх творів із працями Цинцендорфа та зроблено висновки про особливості теологічних текстів Цинцедорфа. Зрештою, дослідження показало, що висловлене припущення про наявність в проповідях Цинцендорфа ознак пієтизму та лютеранського схоластицизму правильне.