Кінець XX ст. ознаменував повернення до тих тем, що їх усіляко оминали раніше. За радянської мовної політики факт формування української літературної
мови в другій половині XIX - на початку XX ст. у двох різновидах - західно- й
східноукраїнському - не визнавався, а лексичні одиниці, що ввійшли до загальнонаціональної літературної мови із західних регіонів, вилучалися зі словникових
реєстрів або ж фіксувалися з обмежувальними ремарками. Натомість на сучасному етапі спостерігається процес актуалізації лексичних елементів, які історично
належали до західноукраїнського варіанта літературної мови. Скажімо, такі слова, як агенція "агентство", амбасада "посольство", арешт "в’язниця", виїмковий "винятковий", гальба "кухоль", маринарка "піджак", цинамон "кориця" та
багато інших нині з’являються в текстах сучасних українських письменників і
багатьма сприймаються як новотвори або просто "дивні словечка". А ще у 20 -30-х роках у Львові в міжвоєнний період це були абсолютно звичні слова, якими
послуговувалися українці в повсякденному житті. У цій статті спробуємо розібратися, чому вийшло так, що лексика львівського койне забута й функціонує
лише в сучасних художніх текстах або поодиноко в засобах масової інформації.
The article offers an analysis of the Ukrainian vocabulary actualization, primarily
the lexicon of Galicia. Our research looks into the words that were actively used in
Lviv, particularly in the texts of literary group "Twelve", during the interwar period.
However, the focus is on the lexical units that were in the passive vocabulary of the Soviet Union period, but nowadays are actively used in prose texts of Yuriy Andruhovych
and Yurii Vynnychuk. The article also explores lexical units that belong to Lviv koine
together with batyar and school slang; identifies the semantic structure and stylistic
features of the actualized vocabulary; describes the lexicographic presentation of the
actualized vocabulary in Ukrainian dictionaries.
