Короткий опис(реферат):
Людський капітал є визначальним фактором підтримки конкурентоспроможності економіки
держави на глобальних ринках та належить до різних якісних аспектів людини, на відміну від їх
здатності виконувати тільки фізичну працю. Ці параметри охоплюють: освіту, професійні знання та
навички, стан здоров’я, культуру та цінності. У широкому сенсі, вони також належать до знань та
інституціональних механізмів, які визначаються як соціальний капітал. Також, людський капітал є
важливим фактором сталого розвитку, як і фізичний або матеріальний капітал.
У теоретичному розділі роботи було розглянуто сутність та характеристику людського
капіталу, становлення теорії людського капіталу, еволюція формування людського капіталу,
особливості інвестицій у людський капітал та сталий розвиток в контексті людського капіталу.
Отже, людський капітал – це економічна категорія, яка зараз дуже часто застосовується в
економічній літературі. На основі здійснених теоретичних досліджень, було підтверджено гіпотезу
про існування як мінімум двох різних наукових підходів до розуміння природи та значення
людського капіталу. Сталий розвиток – це динамічний процес, де сталість має важливе значення. У
процесі розвитку суспільства проблема сталості змінюється, адже зв’язок між населенням та
розвитком людського капіталу є очевидним.
В аналітичному розділі було проаналізовано тенденції розвитку людського капіталу,
ефективність інвестицій у людський капітал України та виконано економетричний аналіз факторів
формування людського капіталу. Прослідковується позитивна тенденція абсолютних величин
сукупних інвестицій в освіту, але водночас сталість відносних показників щодо ВВП країни.
Завдяки економетричній моделі було виявлено, що держава більше піклується про осіб, що є
безробітними. Також, ймовірність отримати державний трансфер у середньому зростає для особи
чоловічої статі, що є представником найбагатшого прошарку населення. При цьому, рівень освіти
особи не впливає на ймовірність отримання допомоги з боку держави.
Таким чином, в рекомендаційному розділі було розглянуто світовий досвід розвитку
людського капіталу, стратегію сталого розвитку України до 2030 року та напрями вдосконалення
людського капіталу для сталого розвитку економіки України.
Отже, Україна знаходиться перед вибором щодо підтримки позитивних тенденцій розвитку
європейської країни. Це вказує на те, що у процесі пошуку правильних шляхів та інструментів для
підтримки розвитку, країна повинна критично ставитися щодо досвіду європейських країн та
продовжувати пошук індивідуальної, результативної, ефективної економічної політики, з
урахуванням такої важливої складової як людський капітал.
