Стаття демонструє досвід релігієзнавчого прочитання знакової праці видатного київського
біблієзнавця-академіста кінця ХІХ – початку ХХ ст. Володимира Рибінського. Потреба в такому
прочитанні визначається тим фактом, що корпус біблійних текстів містить безліч емпіричного
матеріалу, релевантного з точки зору історії та теорії релігієзнавчих досліджень. Відповідно,
актуалізується свого роду реконструкція поля теоретичних положень, важливих для становлення
"науки про релігію" у вітчизняній інтелектуальній традиції. При цьому, з огляду на слабку систематизованість, певну теоретичну аморфність та необхідність уважного "вичитування" таких положень, коректним буде стверджувати про наявність у праці В. Рибінського усього лише мотивів
своєрідного "проторелігієзнавства". У статті запропоновано відповідні положення, які характеризують позицію київського дослідника у царині джерелознавчих та методологічних проблем дослідження релігії; у питаннях походження та історичного розвитку релігійних феноменів; в оцінках
соціокультурних та політичних вимірів релігійних інститутів. Цінними для релігієзнавчого дослідження є наведені В. Рибінським міркування щодо структурних компонентів релігійного ритуалу
чи релігійного інституту загалом – як у його еволюції, так і в функціональних зв’язках. Показано,
як київський біблієзнавець у власній дослідницькій іпостасі та апологетичній інтенції впритул підходить до формулювання проторелігієзнавчих положень. На промовистому прикладі ще раз простежено всю складність дисциплінарного становлення у вітчизняній культурі «науки про релігію»,
складність раціонального пізнання цього феномену як специфічного способу духовно-практичного
освоєння реальності.
The article demonstrates the experience of religious reading of the iconic work of the prominent Kyiv
bibliologist and academician of the end of the 19th – beginning of the 20th century V. Rybinskyi. The need
for such a reading is determined by the fact that the Biblical texts contain a lot of empirical material relevant from the point of view of the history and theory of religious studies. Therefore, a kind of reconstruction
of the field of theoretical positions important for the formation of the "science of religion" in the domestic
intellectual tradition is actualized. At the same time, given the weak systematization, a certain theoretical
amorphousness and the need to carefully "read" such provisions, it would be correct to say that Rybinskyi’s
work has only the motives of "proto-religious studies." The article proposes relevant provisions that characterize the position of the Kyiv researcher in the field of the source and methodological problems of religion research; in matters of the origin and historical development of religious phenomena; in evaluation of
the socio-cultural and political dimensions of religious institutions. The arguments given by V. Rybinskyi on
the structural components of a religious ritual or religious institution in general, both in its evolution and
in functional connections, are valuable for religious studies. It is shown how the Kyiv Biblical scholar in his
own research hypostasis and apologetic intention closely approaches the formulation of "protoreligious"
provisions. The eloquent example once again traces the complexity of disciplinary formation in the national culture of the "science of religion" and the complexity of rational knowledge of this phenomenon
as a specific way of spiritual and practical development of reality.
