Стаття присвячена розгляду місця та ролі соціальної філософії в архітектурі соціальних
та гуманітарних наук. Автор зосереджує увагу на взаємозв язку соціальної філософії, теорії
суспільства, теоретичної соціології та соціальної етики. На підставі застосування концепції парадигми у філософії автор показує ключові тенденції розвитку соціальних та гуманітарних наук: поворот від філософії свідомості до філософії комунікації та "реабілітацію практичної філософії". Відповідно до цих тенденцій, на думку автора, філософія практичного
дискурсу відіграє сьогодні центральну роль у структурі соціальних та гуманітарних наук.
Проводячи розрізнення між нормативним і описовим вимірами соціальних та гуманітарних наук, автор робить наголос на проблемі їхніх нормативних засад та морально-етичної
переорієнтації. У статті дискурс аналізовано як аргументативну практику узасаднення
соціальних норм і цінностей та як метаінституцію, що легітимує соціальні інститути.
Згідно з таким підходом соціальна філософія розглядається як метатеорія соціальних наук,
до складу яких належать також загальна соціальна теорія та теорії соціальних систем,
а практична філософія дискурсу виконує засадничу функцію щодо легітимації конкретних
соціальних інституцій. Важливу функцію виконує також соціальна етика, яка доповнює
індивідуальну етику, утворюючи також систему інституційних етик: політичної, економічної етик, етики науки та техніки, екологічної етики. У такій архітектоніці нового значення набуває соціальна відповідальність, яка знімає у собі індивідуальну відповідальність.
Соціальна відповідальність — це не анонімна відповідальність, яка нівелює індивідуальну
відповідальність, це спільна відповідальність, що здійснюється за певними правилами і процедурами, утворюючи можливість розв’язання сучасних проблем глобалізованого людства.
In this article the author studies the place and the role of social philosophy in the architecture of
the social sciences and humanities. The article focuses on the relationship between social philosophy,
theory of society, theoretical sociology and social ethics. Based upon the application of the concept
of paradigm in philosophy, the author shows key trends of the development of social sciences and
humanities: the turn from the philosophy of conscience to the communication philosophy and
the "rehabilitation of the practical philosophy". In line with these trends, practical discourse
philosophy is now playing the central role in the structure of the social sciences and humanities,
the author says. By making a distinction between normative and descriptive dimensions of the social sciences and humanities, the author emphasizes the issue of their normative foundation and
their moral and ethical re-orientation. The article analyzes discourse as an argumentative practice
of founding social norms and values and as a meta-institution legitimizing social institutions.
According to this approach, the social philosophy is considered as a meta-theory of social sciences,
which include general social theory and theories of social systems. In this context, practical discourse philosophy is playing a fundamental role for legitimizing specific social institutions. Social
ethics also plays an important role, as it complements individual ethics, creating a system of institutional ethics, i.e. of political ethics, economic ethics, ethics of science and technology, environmental ethics. In this architectonics, social responsibility gets a new meaning, incorporating individual responsibility. Social responsibility is not an anonymous responsibility that neglects the individual responsibility, but a common responsibility implemented according to certain rules and
procedures and creating the possibility to solve current problems of the globalized humanity.
