HOMO LUDENS

Abstract

На початку жовтня на базі Київського академічного театру ляльок відбувся III Київський міжнародний фестиваль театрів ляльок. Як і попередні, він мав насичену програму для глядачів різного віку та спрямування. У фоє відбувся показ райка (театр "Puppetегіа", м. Камакура, Японія), заглядання у вічко в стовбурі дерева, розраховане на одну людину. Для камерних вистав надали малу сцену, а для масштабних - великі сцени як господарів фестивалю, так і Київського академічного театру на Липках. Тож було що подивитися і про що подумати. Назва статті звертає нас до відомої книги видатного нідерландського історика й культуролога Йогана Гейзінґи "Людина, що грає". Вона проголошує універсальність феномену гри і її надзвичайне значення в історії людства. А що таке мистецтво театру ляльок, як не найвища форма гри? Особливо в наш час, коли цей театр не знає обмежень ні в матеріалах, з якими працює, перетворюючи їх на художні образи, ні в способах взаємодії акторів із цим новоствореним та оживленим світом.