Стаття присвячена дослідженню аспектів концепту "землі", які пов’язують 12
главу роману Г. К. Честертона "Людина, яка була Четвергом" із Другим Псалмом. До
них передусім належать світ і людство, які оцінюються митцем як переважно занурені
у безладну нераціональну боротьбу із природним моральним і суспільним порядком, як
і зі здоровим глуздом. Наслідком цього є, як і у відзначеному тексті Другого Псалма, є
руйнація і підлягання деструкції, які проявляються у сприйнятті світу як чогось безглуздого і у стані душі, який наближається до безумства.
Статья посвящена исследованию аспектов концепта "земля", которые связывают
12-ю главу романа Г. К. Честертона "Человек, который был Четвергом" со Вторым
Псалмом. К ним, прежде всего, относится "мир" и "человечество", которые оцениваются писателем как преимущественно поглощенные нерациональной борьбой с природным моральным и общественным порядком, так и со здравым рассудком. Следствием
этого является, как и в тексте Второго Псалма, деструкция, проявляющаяся в том,
что мир видится бессмысленным, а душа приближается к состоянию безумия.
The article is focused on the study of aspects of the ‘earth’ concept, which could be found
both in the 12-th chapter of G.K. Chesterton novel ‘The Man Who Was Thursday’ and Psalm
2. They are fi rst of all the notions of the ‘world’ and ‘humanity’, which are seen as mostly
absorbed by the irrational struggle with natural moral and social order as well as with the
common sense. The author comes to the conclusion that the writer sees the result of such
approach to life in the state of his characters who sometimes feel themselves as if they were in
the state of madness.
