Abstract:
У 1577 р. єзуїт Петро Скарга, майбутній ректор Віденської академії та придворний проповідник польського короля Сиґізмунда III Вази, видав працю "Про єдність Божої Церкви під одним Пастирем і про відступ греків від цієї єдності". У роботі піддавалися критиці церковна організація, освітній та інтелектуальний рівень "грецького духовенства", надмірна прив’язаність русинів до недосконалої церковнослов’янської мови тощо. Скарга переконував, що справжнім пастирем є римський папа, і спасіння русинів залежить від того, чи визнають вони свої помилки та приєднаються до істинної Церкви.
Вважається, що безпосередньою відповіддю на закиди і повчання
єзуїта стала реалізація низки проектів, ініційованих людиною, якій присвячувався згаданий текст. Аби довести хибність основних тез Скарги,
князь Василь-Костянтин Острозький створив у центрі своїх володінь гурток перекладачів, організував видання їхнього інтелектуального продукту в переведеній зі Львова друкарні та фундував школу.
