У статті досліджено питання щодо можливості виконання судових рішень приватними виконавцями у виконавчому окрузі, відмінному від того, відомості про який зазначено у виконавчому
документі. Проаналізовано норми законодавства, що регулюють місце виконання рішення, в тому
числі вказано на їх зміни протягом останнього часу та причини цього. Визначено, чи може стягувач бездоказово вказувати на відоме йому місце проживання чи перебування боржника. Вказано на те, що основні зміни у законодавстві стосувалися того, що нині, пред’являючи виконавчий
документ до виконання, необхідно надавати докази проживання чи перебування боржника на
території відповідного виконавчого округу. Досліджено актуальну судову практику з питання
місця виконання судових рішень.
Під час аналізу судової практики виявлено ситуацію, що один і той самий суд у чотирьох
справах за позовом одного і того самого позивача до одного і того самого відповідача за одних
і тих самих обставин щодо оскарження дій приватного виконавця із повернення виконавчого
документа стягувачу без прийняття до виконання протягом нетривалого проміжку часу ухвалив два рішення на користь позивача і два рішення, якими відмовив у задоволенні позовів. При
цьому позивач надав докази проживання боржника на території відповідної області, знайдені
ним у мережі Інтернет, однак суд їх відхилив.
Піддано критиці прагнення законодавця до визначення місця виконання судових рішень приватними виконавцями саме за місцем, що пов’язане із боржником. Ця критика ґрунтується на відмінностях у правовому регулюванні діяльності приватних і державних виконавців, зокрема, щодо території, на якій можуть вчиняти виконавчі дії державні та приватні виконавці, а також на порядку
передання виконавчих проваджень приватними та державними виконавцями.
Зроблено висновки щодо необхідності існування виконавчих округів для приватних виконавців.
Вказано, що відсутня потреба виділення окремих виконавчих округів для приватних виконавців
через можливість приватних виконавців здійснювати діяльність на всій території України, можливість доступу боржника до виконавчого провадження через автоматизовану систему виконавчого провадження.
The article examines the question of the possibility of enforcement of court decisions by private
enforcement agents in the executive district, other than the information about which is specified in
the executive document. The norms of the legislation regulating the place of execution of the decision
are analyzed, including, their changes during the last time and the reasons of it are specified. It is
determined whether the debt collector can indicate the place of residence or stay of the debtor known
to him without proof. It is pointed out that the main changes in the legislation concerned the fact that
at present, when presenting the executive document for execution, it is necessary to provide evidence
of the debtor's residence or stay in the territory of the relevant executive district. The current judicial
practice on the issue of the place of execution of court decisions is studied.
The analysis of case law revealed a situation that the same court in four cases on the claim
of the same plaintiff to the same defendant in the same circumstances concerning appeal the actions
of the private enforcement agent to return the writ of execution without acceptance for execution for
a short period of time delivered two judgements in favor of the plaintiff and two judgements refusing
to satisfy the claims. The plaintiff provided evidence of the debtor's residence in the relevant district
founded by him on the Internet, but the court rejected them.
The desire of the legislator to determine the place of execution of court decisions by private
enforcement agents in the place associated with the debtor has been criticized. This criticism is
based on differences in the legal regulation of private and public enforcement agents, in particular, on
the territory in which public and private enforcement agents can perform enforcement actions, as well as
on the procedure for transferring enforcement proceedings by private and state executors.
Conclusions on the need for the existence of executive districts for private enforcement agents are made.
It is indicated that there is no need to allocate separate executive districts for private enforcement agents
due to the possibility of private enforcement agents to carry out activities throughout Ukraine, the possibility
of the debtor's access to enforcement proceedings via an automated system of enforcement proceedings.
