Дзвони Холодного Яру

Abstract

Кому до смаку здатність Тараса Ткаченка творити екран­но тонкі настроєві стани, етюди інтимного штибу й при­ватних почувань, той з долею остраху чекав на його "Чор­ного ворона". Бо хай дія роману Василя Шкляра і обме­жується малим клаптем нашої землі, та масштаб, ємність і оголена суть двобою повстанців Холодного Яру з хма­рами червоних зайд, здавалось, робили непридатними звичні вміння режисера. На щастя, глядацькі побоювання відступають перед категоріями, якими живе стрічка, втім, дрібних каменів спотикання фільму позбутися не вдалось. Хоч як це дивно, вони лежать у царині, де Тарас Ткаченко зазвичай не хибує (маю на увазі психологічну правду ситу­ацій).