Browse
Recent Submissions
Item Слово головної редакторки(2020) Шліхта, НаталіяПередмова до видання Наукові записки НаУКМА. Історичні науки. Т. 3. (2020).Item "...коих нравственность не одобряется" : виховання маскулінних моделей поведінки у чоловічих гімназіях Києва (1830–1870-ті рр.)(2020) Чорна, МаріяЦя стаття звертається до досі малорозвинених в українській історіографії студій з історії маскулінності. Запозичуючи теоретичні рамки із західної історіографії, авторка зробила спробу окреслити конструювання нормативних уявлень про маскулінність у ХІХ ст. у чоловічих освітніх закладах. Працю написано на основі джерел про організацію контролю за поведінкою учнів у двох київських гімназіях у період 1830–1870-х рр. Оскільки 1830-ті вважають періодом уніфікування освітньої системи імперії, зроблено припущення, що виховання гендерних норм, і зокрема маскулінних, мало б також бути частиною цієї освітньої політики. Авторка прослідкувала початок організації контролю за еталонними маскулінними гендерними нормами у Києві, за браком більш ранніх джерел, із 1840-х рр. Аналізуючи ставлення до різних чоловічих поведінкових практик, авторка помітила серед них і "сірі зони", як-от паління, які можна було вважати прийнятними; і такі, що були повноцінним табу, як мастурбація, а тому мали бути викоріненими. Оскільки стаття не претендує на вичерпний аналіз проблеми, зроблено лише попередні висновки про конструювання норм маскулінності у Київських чоловічих гімназіях, а також зауважено, що тема потребує подальшого доопрацювання.Item У путах марксизму : штрихи до портрета Дмитра Донцова (1883–1914)(2020) Шліхта, ІринаСтаттю присвячено дослідженню світоглядної еволюції Дмитра Донцова в період до Першої світової війни. Головну увагу зосереджено на чинниках, що вплинули на формування світогляду мислителя (походження, освіта, досвід міжкультурного спілкування, досвід практичної діяльності, інтелектуальні враження). Донцов визнавав, що на його погляди вплинула класична українська література, а також ідеї Миколи Міхновського, однак найцитованіші автори у його працях – Карл Маркс, Фрідріх Енґельс і представники європейської соціал-демократії. Виявлено також потужний вплив австромарксизму. Зроблено припущення, що у переддень війни саме австромарксизм визначав інтелектуальні обрії Донцова у його намаганні розв’язати українське національне питання у межах теоретичних побудов марксизму. Висвітлено конфлікт Донцова із чільними представниками Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Зроблено висновок про його вирішальний вплив на відлучення Донцова від середовища української соціал-демократії.Item Стратегії пошуку житла робітниками у 1920-ті рр. (на прикладі Харкова)(2020) Любавський, РоманСтаттю присвячено вивченню стратегій і тактик пошуку житла харківськими робітниками в 1920-ті рр. У роботі досліджено проблему реалізації житлової політики радянської влади на повсякденному рівні, проаналізовано практики розподілу відомчого житла, проблеми взаємодії між непманами та заводчанами. За допомогою методів мікроісторії та культурної історії повсякденності з’ясовано, що робітники свідомо обирали такі стратегії пошуку житла: одержання квартири від підприємства, пошук незаселеної кімнати, налагодження особистих контактів із домовласниками, ущільнення "нетрудових" елементів або співпраця з ними. На основі аналізу текстів заяв та листів робітників до харківської міської влади виявлено, що вони були співавторами класового дискурсу "знизу". Трудівники у своїх зверненнях до влади активно використовували радянську риторику і, керуючись власними інтересами, звинувачували або захищали непманів. Вивчення робітників як суб’єктів радянської політики є можливим шляхом подальшого оновлення вітчизняних студій із робочої історії.Item "Історія фабрик і заводів": на прикладі УСРР 1930-х рр.(2020) Клименко, ОксанаУ статті проаналізовано одну з перших радянських кампаній, присвячених конструюванню "правильної" версії історії. Продемонстровано, як і чому проект із написання історії фабрик та заводів 1930-х рр. був тісно переплетений із політично-соціальними, економічними та культурними процесами. Пояснено, яку роль у впровадженні саме цієї кампанії відіграв пролетарський письменник Максим Горький. У розвідці реконструйовано структуру та завдання комісії, яка займалася збиранням матеріалів та безпосередньо написанням історії радянських промислових об’єктів. Дослідження сфокусовано на діяльності Всеукраїнської редакції "Історія фабрик і заводів". Проаналізовано, що для кампанії з написання ІФЗ на українських теренах було характерним у загальносоюзному контексті та які труднощі виникали в організаційній роботі між "центром" і "на місцях". У статті було звернено увагу на проблеми, які виникали у роботі Всеукраїнської редакції "Історія фабрик і заводів". А саме, було продемонстровано, як Головна редакція пояснювала невчасне виконання планів підготовки публікацій з історії промислових об’єктів та як відбувався "пошук винних" у зривах планів публікацій. Пошуки винних, здійснювані радянською владою, тісно переплетені з питанням формування образу "ворога" у СРСР. Ворогами називали "шкідників", контрреволюціонерів, троцькістів, "націоналістичні угруповання" тощо.Item Формування української поліції у Києві (1941–1943)(2020) Ситник, ДанилоНині студії з питань колабораціонізму на регіональному рівні є доволі перспективним напрямом дослідження. Оскільки наявна історіографія з питання організації київської поліції не задовольняє потреб дослідників, автор звернув увагу на фактологічний бік зазначеної проблеми. Зокрема, висвітлено процес формування української поліції у Києві. Базуючись на джерельній базі та історіографії, автор спробував виявити специфіку організації роботи Української охоронної поліції в контексті створення окупаційної німецької адміністрації. Особливу увагу звернено на основні етапи формування міської поліції, її структуру, чисельність і керівний особовий склад. Поданий фактологічний матеріал, який стосується організації київської поліції, дасть змогу ширше зрозуміти загальні тенденції створення подібних загонів поліції у всіх регіонах Райхскомісаріату Україна. Автор свідомо зазначив основні біографічні дані, позаяк наразі залишається невідомим керівний склад частин київської поліції. Окреслення таких відомостей допоможе іншим дослідникам, зокрема, віднайти частини біографій відомих членів українського націоналістичного підпілля та еміграції.Item Символічне у професійному дискурсі пізньорадянського машинобудівника(2020) Остапчук, ОленаПри вивченні професійних культур, як особливих систем смислів, які поділяє спільнота людей, що працює на промисловому підприємстві, постає запитання: у який спосіб нова людина у професійному співтоваристві або організації отримує і закріплює знання про певну культуру, тобто формує власний професійний дискурс? Для цього існують уже сформовані соціальні механізми професійного, як-от символи, міфи, ритуали, мова та контроль. Як носія професійної традиції представлено виробничу спільноту – робітників машинобудівних заводів у 1970–1980-х рр. Запропоновано розглянути внутрішні просторові маркери символічного через аналіз заломлення пам’яті у персональних біографіях машинобудівників. Мова йде про внутрішній простір професії, до якого доступ чужинців був обмежений. Ця локація збігається із поняттям "професійної чистоти", що дає можливість уникати не пов’язаних із професією тем. Саме такий тип комунікації переважає у робочому цеху, з актуалізованим контролем повсякденних взаємодій у межах професійного. Результати дослідження дають змогу стверджувати, що символічне, як маркер професійного, було водночас і дискурсом професійної прагматики та статусу, і об’єктом прив’язки ритуалів консолідації для підтвердження спільноти працівників, і регулівною проекцією соціального контролю. Очевидно, символічне у професійному дискурсі машинобудівників не обмежувалося пізньорадянським хронологічним контекстом і не було новим, але поставало таким, яке пересічна людина приймала та була в ньому впевнена.Item Повернення кримських татар до Криму напередодні 1989 р. як дослідницька проблема(2020) Кислий, Мартін-ОлександрСтаттю присвячено досі не розробленій в історіографії темі – поверненню депортованих кримських татар на батьківщину до Криму в період від 1967 до 1989 рр. Запропоновано аналіз наявної історіографії, що заторкує питання повернення та репатріації кримських татар із місць виселення, а також періодизацію повернення. Зроблено висновок про те, що у студіях про примусові міграції, зокрема і в СРСР, зазвичай об’єктом дослідження є рух в одну сторону, тож залишається поза увагою рух у зворотному напрямку, тобто повернення. У статті здійснено огляд наявних дослідницьких підходів до концепту повернення у студіях про міграції та біженство та запропоновано їх застосування до теми повернення кримських татар на батьківщину, задля чого використано наративи безпосередніх учасників подій, отримані методами усної історії. У статті запропоновано розглядати повернення не як подію, а як довготривалий процес шляху до відновлення нормальності, втраченої унаслідок депортації. Довге повернення, у випадку другого покоління депортованих кримських татар, що народилися в Узбекистані, є співзвучним із винайденням власної батьківщини.Item Індивід та соціум у "турбулентну" модерну добу: множинність досвідів, практик і стратегій : (огляд Міжнародної конференції молодих дослідників "Досліджуючи минуле: людина в умовах модерну")(2020) Клименко, ГаннаЦікавість істориків до модерної доби поєднується із критичним ставленням до модернізаційної парадигми та штучності періодизацій у сучасній історіографії. Справді, явище модерну є настільки ж складним і багатогранним, наскільки ж стереотипізованим і схематизованим воно часом виступає у історіографічних розвідках. Розуміння множинності досвідів, практик і стратегій людей модерної доби народжується тоді, коли між дослідниками з найрізноманітнішими зацікавленнями відбуваються обговорення та діалог. Поділитися своїм дослідницьким досвідом, гіпотезами та інтелектуальними викликами молоді науковці мали змогу під час чергової міжнародної конференції кафедри історії НаУКМА "Досліджуючи минуле: людина в умовах модерну", що проходила у Центрі польських та європейських студій імені Єжи Ґедройця 31 січня – 1 лютого 2020 р. Організації цього заходу завдячуємо завідувачці кафедри історії НаУКМА Наталі Шліхті та викладачці кафедри Оксані Клименко.Item Образ турка у православній полемічній літературі кінця XVI – першої чверті XVII ст.(2020) Полулях, ОксанаУ статті розглянуто практики використання образу турка як "Іншого" православними полемістами впродовж кінця XVI – першої чверті XVII ст. Завоювання Візантії турками, перебування Константинопольського патріархату під османською владою, есхатологічний вимір "турецького панування", становище східної церкви в Османській імперії – неповне коло питань, що стали предметом багаторічної дискусії між прихильниками та противниками Унії. Причиною цього став процес пригадування православними візантійського коріння як однієї з форм атрибуції своєї ідентичності. Не менш важливий процес – це конструювання образу ворога "поляка-католика" православними полемістами за допомогою наративу "турецького панування". Польсько-османський конфлікт 1620–1621 рр. та процес відновлення Київської митрополії змусили православних ієрархів відмовитися від використання наративу позитивного досвіду "турецького панування" й долучитися до творення ідеї "козацького бастіону" та образу козаків як захисників не лише Речі Посполитої, а й усього християнства.Item Українська історіографія міжвоєнного періоду про взаємини Війська Запорозького Низового та Росії у 1654–1775 рр.(2020) Кінащук, ОлексійУ статті здійснено історіографічний аналіз праць українських істориків міжвоєнного періоду з історії відносин Війська Запорозького Низового та Російської держави в 1654–1775 рр. Проаналізовано вплив марксистської ідеології на дослідження вітчизняними істориками зазначеної проблематики, насамперед, використання ними класового та формаційного підходу, створених за допомогою соціально-економічної формації Карла Маркса та історичної концепції Михайла Покровського. Визначено головні тематичні сюжети запорозько-російських відносин, які розкривали українські науковці у своїх дослідженнях. З’ясовано методологічний інструментарій, окреслено джерельну базу їхніх наукових студій. Описано суспільні умови, у яких проводились дослідження, а саме під час "українізації", "нової економічної політики" та "розкозачення" і тотального поглинання України владними органами комуністичної партії; специфіку евристичної та археографічної роботи українських учених 1920–1930-х рр., які поступово переходили під вплив радянської влади та їхнього політичного курсу щодо дослідження історії України та історії запорозького козацтва зокрема.Item Наречення імені та пошанування східнослов'янських святих в українсько-російських контактних зонах наприкінці XVIII ст.(2020) Яременко, МаксимНаприкінці XVIII ст. церковні календарі (місяцеслови, святці), що їх друкували у Києві та Москві, майже не відрізнялися за складом позицій. Київський календар охоплював сотню східнослов’янських святих, причому дві третини із них були російськими або канонізованими у Московській державі давньоруськими подвижниками. У статті на прикладі наречення іменами немовлят (обрання небесних патронів) проаналізовано популярність культів місцевих і російських святих. Дослідження зосереджено на українсько-російських контактних зонах – тих, що сусідили із російськими теренами і/або де жили поруч дві етнічні групи. Автор припускає, що саме у таких регіонах у наданні імен було більш вираженим пошанування російських подвижників, аніж там, де мешкав лише український етнос. Вивчення шанування східнослов’янських небесних патронів неможливе без з’ясування практики надання імен немовлятам та рівня свободи священника у користуванні святцями, тож спочатку розглянуто способи наречення хлопчиків і дівчаток. Аналіз метричних книг м. Білопілля на Слобожанщині та Печерської частини м. Києва свідчить, що називання немовлят на честь східнослов’янських святих не становило більше ніж 10 % усіх випадків надання імен. Якщо священники мали можливість обирати між російськими/київськими та іншими небесними патронами, то значно частіше схилялися на корить других.Item Cлужителі у козацьких господарствах Полтави 1765–1766 рр. : (за матеріалами Румянцевського опису)(2020) Безсмертна, ЮліяУ статті розглянуто особливості найму служителів у середовищі козаків на прикладі полкового центру м. Полтави. Козаки були провідною частиною соціуму Гетьманщини другої половини XVIII ст. Їх поділяють на кілька мікрогруп відповідно до майнового становища, ставлення до несення військової служби та виконання повинностей. Тож для детальнішого аналізу у цій статті серед представників козацького стану виокремлено очільників домогосподарств, які наймали слуг. Умовно поділено їх на урядову й неурядову козацьку старшину, "військових слуг" і "сотенних" козаків. Така класифікація якнайкраще характеризує тогочасну диференціацію у місті за посадою, матеріальним становищем чи професійним заняттям. За матеріалами Румянцевського опису проведено підрахунки кількості слуг у господарствах представників зазначених груп козаків у місті. Також зроблено спробу прослідкувати, чи існує залежність між престижністю соціального статусу, рівнем займаної посади та кількістю слуг у роботодавця. Порушено питання щодо причин, які спонукали господарів наймати слуг, і статевої преференції під час приймання на службу.Item Суспільство крізь призму освіти : (огляд наукового семінару "Проблеми освіти й освіченості в середньовічній та ранньомодерній Україні")(2020) Стафійчук, МаргаритаПроведення наукового семінару із досліджень освіти та освіченості в Україні у Могилянці є дуже символічним, оскільки саме Києво-Могилянська академія є одним із першорядних персонажів освітньої історії ранньомодерного періоду. Однак цей науковий захід стосується не лише освітніх питань; він демонструє, що через дослідження проблем освіти та освіченості трансформується сприйняття тогочасного суспільства і багато інших дослідницьких питань постають у неочікуваному світлі.Item Документи Мгарського монастиря 1737 р. про визначних випускників Києво-Могилянської академії(2020) Мицик, ЮрійУ публікації подано три документи 1737 р. із Центрального державного історичного архіву у Києві, з фонду Мгарського монастиря, що стосуються історії Києво-Могилянської академії у першій половині ХVІІІ ст. і до цього часу не були введені до наукового обігу. У супровідному тексті проаналізовано ці документи, наведено невідомі дані щодо біографій вихованців Києво-Могилянської академії.